Ганна Барвінок з тих унікальних жінок, про яких варто писати окремі жіночі романи. Але їхні імена кануть у забуття, прикриті іншими іменами – більш відомими, розтиражованими: чоловіків, батьків, родичів. Так сталося і з Ганною Барвінок – насправді Олександрою Білозерською-Куліш.
Її творчий псевдонім знають зараз переважно літературознавці, шанувальники етнографії, хоча Ганна Барвінок писала не гірше за чоловіка – Пантелеймона Куліша, він навіть нахвалював її твори. Але саме через нього і задля нього, вона займалася не своєю літературною кар’єрою, а його. Створювала всі умови для його письменництва і змирилася з «конкуренткою» не лише в літературі, а й у серці Куліша – з Марко Вовчок. Вона багато з чим мирилася – так сильно кохала свого «Панька». І надала перевагу залишитися «ідеальною дружиною», а не «поетом жіночої долі», як назвав її сам Грінченко.
|
|
Зеленська Л. І. Ганна Барвінок : життєпис на основі епістолярної спадщини / Л. І. Зеленська. Чернігів : Управління у справах преси та інформації, 2001. 130 с. |
|
|
Геник С. Барвінок Ганна / С. Геник // 150 видатних українок. Івано-Франківськ, 2003. С. 20–21. |
|
|
Аврахов Г. Барвінк українському — цвісти і зеленіть: (Ганна Барвінок). Дивослово. 2003. №12. С.58-62. |
|
|
Пилипенко О. Ганна Барвінок. Дивослово. 2005. №12. С.60-63. |
|
|
Полуня Н. В. Маловідома Ганна Барвінок : до 185-річчя від дня народження / Н. В. Полуня, О. М. Тюленєва // Шк. б-ка. 2013. № 7-8. С. 10-15 |
|
|
Ганна Барвінок: [Портрет]. Позакласний час. 2003. №8(квітень). С. 42. |
