Марія Заньковецька

   Марія Костянтинівна Заньковецька (Адасовська) (1854-1934) видатна українська акторка театру, залишила глибокий слід у культурному житті  України. Її внесок у розвиток театрального мистецтва був надзвичайно значущим.
   Народилася  23 липня (4 серпня) 1854 року в с. Заньки, нині Ніжинський район, Чернігівська область, була п’ятою дитиною у багатодітній родині збіднілого дворянина надвірного радника Костянтина Костянтиновича Адасовського та міщанки з Чернігова Марії Василівни Нефедової. На згадку про щасливе дитинство взяла собі псевдонім Заньковецька. Навчалася у Чернігівському пансіоні С.Ф. Осовської та в консерваторії у Гельсінкі. Марія мала сильне мецо-сопрано і планувала підкорити оперні сцени, але через дифтерит втратила голос. Щоб залишитися на сцені, зайнялася акторством і захопилася театром.
   Перший професійний дебют акторки відбувся на сцені Єлисаветградського театру 1882 року у ролі «Наталки-Полтавки» Івана Котляревського.
   Працювала у популярних трупах: Марка Кропивницького, Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького та багатьох інших.
   Легендарна актриса прожила сповнене страждань і випробувань життя. Однак у створюваних нею сценічних образах, яку б трагедію вона не грала, – завжди відчувалося оптимістичне начало, адже Заньковецька побудувала свою особисту і творчу долю на любові  до театру, до своїх героїнь, до Миколи Садовського, до України.