Олександр Федорович Кістяківський

     Олександр Федорович Кістяківський (26 березня 1833 р., с. Городище, Менського району Чернігівської області – 25 січня 1885 р., м. Київ) – український правознавець, історик, археограф і громадський діяч, доктор кримінального права, професор. Навчався в Чернігівській духовній семінарії, закінчив юридичний факультет Київського університету.
     З 1864 року – приват-доцент Київського університету. З 1869 року Олександра Кістяківського обирають професором кафедри кримінального права і судочинства Київського університету.
     В 1871 – 1873 роках перебував у закордонному науковому відрядженні – в університетах Відня, Берліна, Неаполя, Рима. До кола наукових інтересів Олександра Кістяківського входили проблеми кримінального права і процесу, судочинства, історії права, кримінології, адвокатури, пенітенціарної практики. Велику науково-дослідну і педагогічну роботу вчений поєднував з адвокатською практикою та громадською діяльністю.
     Серед основних праць Олександра Кістяківського слід назвати: «Нарис англійського кримінального процесу (за Міттермайєром)», «Адвокатура у Франції, Англії та Німеччині», «Про недопущення обвинуваченому способів ухилення від слідства і суду», «Дослідження про смертну кару».
     Названі праці суттєво збагатили юридичну науку. Їх визначальною рисою є прагнення автора до встановлення об’єктивної природи наявних правових інститутів і визначення ефективних механізмів їх використання на користь суспільства.
     Найвагоміший науковий внесок Олександра Кістяківського у формування української правової системи – його багаторічна праця зі збирання, систематизації та опублікування зі своєю передмовою видатної пам’ятки права та правової думки, першого кодексу українського права – «Права, за якими судиться малоросійський народ» (1879).
     Свою відданість служінню правопорядку та юридичній науці Олександр Федорович Кістяківський передав своїм синам – Богдану, Володимиру та Ігорю, які також стали відомими юристами.