|
|
Петров В. П. Скіфи : мова і етнос. Київ : Наукова думка, 1968. 149 с. Праця присвячена важливими питанням з історії мови та етномовної приналежності давнього населення, що мешкало в Північному Причорномор’ї. Автор доводить, що скіфська мова не була іранською, а також мовою предків сучасних осетин. Це була одна з індоєвропейських мов, що перебувала в найближчих зв’язках зі спорідненими мовами суміжних народів: з іранською на сході, фракійською на заході й балто-слов’янською на півночі. Книга розрахована на наукових працівників, викладачів вузів, аспірантів, студентів, на всіх, хто цікавиться скіфською проблемою. |
|
|
Петров В. П. Етногенез слов’ян : джерела, етапи розвитку і проблематика. Київ : Наукова думка, 1972. 214 с. Монографія присвячена одному з найважливіших і малоз’ясованих історичних питань – походженню слов’ян. У праці використано найдавніші свідчення історико-писемних джерел, лінгвістичні та археологічні матеріали. Використання різноманітних джерел дозволило авторові по-новому висвітлити досі не розв’язане питання про спільнослов’янську мову в її часовій і просторовій приналежності, критично переглянути питання про скіфську мову, встановити зв’язки прадавнього населення Подніпров’я з мовою і культурою колишніх народів Малої Азії. Автор цієї монографії В. П. Петров був одним з провідних фахівців з індоєвропейського порівняльного мовознавства в Україні, а також відомим дослідником у галузі ранньослов’янської археології. |
|
|
Петров В. П. Походження українського народу. Київ : МП «Фенікс», 1992. 192с. Книжка видатного етнографа, археолога та мовознавця, вченого-універсала професора В. П. Петрова присвячена актуальному для сучасного українознавства питанню. Майже п’ятдесят років праця залишалась невідомою науковій громадськості і друкується вперше. Пильної уваги автор надає найдавнішим фазам формування українського етносу, розглядає долю його предків за доби давньоземлеробської трипільської культури, в скіфські часи, за періоду зв’язків з Римською імперією тощо. Для всіх зацікавлених давньою минувшиною України. |
|
|
Домонтович В. Доктор Серафікус. Дівчинка з ведмедиком. Харків : Фоліо, 2023. 287 с. У видання включено два твори українського письменника, історика і археолога Віктора Петрова, який писав під літературним псевдонімом В. Домонтович. «Доктор Серафікус» — історія про дивакуватого й інфантильного професора, який відкидає сексуальне начало як варварство, але зазнає поразки, коли його спостигає кохання. Екстравагантний роман «Дівчина з ведмедиком» можна прочитати лише як любовний і при цьому дуже багато втратити, адже автор чудово показує зміни в суспільстві, коли змінюється людина, змінюється епоха.
|
|
|
Домонтович В. Доктор Серафікус. Без грунту. : Романи. Київ : «КРИТИКА», 1999. 380с. Події роману «Без ґрунту» розгортаються на рубежі 1920–1930-х, коли речники ідеології нового світу прокламують повний розрив з будь-якою традицією: почати історію з чистого аркуша, виплекати людину, не обтяжену ніяким спадком. В авторитарній державі вождь має стати єдиним об’єктом поклоніння. Домонтович змальовує атмосферу тотального державного страху, вдягання масок, що часом приростають до облич, та інтелектуальної втечі від страшної реальності. |
|
|
Домонтович В. Романи Куліша. Харків : Фоліо, 2023. 254 с. Цей твір належить до жанру романтизованої біографії, який започаткував в українській модерновій прозі В. Домонтович. Багато чого, описаного на сторінках книжки, насправді відбувалося не в реальному житті, а у фантазіях людей, які активно листувалися. Але навіть вигадані, ці ідеалістичні історії привертають увагу читачів. |
|
|
Домонтович В. Аліна й Костомаров. Харків : Фоліо, 2023. 285 с. У збірці: «Аліна й Костомаров» — романізована історія кохання М. Костомарова і А. Крагельської, яким на шляху до щастя довелося витримати непрості повороти долі; та десять оповідань, герої яких чекають Месію в «Апостолах», борються з чумою в «Без назви», вчать дітей у «Князях», воюють у «Помсті» тощо. |
