2 вересня 1835 р. у с. Великий Токмак Запорізької обл. народився Петро Савич Єфименко.
Навчався в Харківському та Київському університетах. Був одним з організаторів Харківсько-Київського таємного товариства(1856-1860).Після ліквідації останнього перебував на засланні в Пермі. Там він продовжував свою революційну діяльність, став одним з ініціаторів створення нового гуртка, для якого й написав статут. За це був знову заарештований і висланий в Архангельську губернію, де він познайомився з місцевою вчителькою О. Я. Ставровською, яка згодом стала його дружиною. Після заслання , термін якого закінчився 1870 р. служив у містах Воронеж і Самара., з 1877 р.- у м. Чернігів. 1879 р. переїхав до Харкова. Став активним дописувачем , подавав матеріали переважно на теми з історії часів Гетьманщини. Петро Савич -український етнограф, історик, який зробив великий внесок у збереження та висвітлення історії останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Який сприяв розвитку духовності, культури й освіти України. Доля останнього кошового досить символічна в історії боротьби українського народу за право на самовизначення , оскільки саме розправа над П. Калнишевським зайвий раз засвідчила те, що могла вчинити Російська імперія з нескореним народом і його прагненнями до свободи.
Починаючи з 1887 р., унаслідок важкої хвороби, що призвела до часткової непрацездатності рук, П. Єфименко знизив свою наукову активність. Під його диктовку тексти готувала дружина Олександра Єфименко (Ставровська) – історик і етнограф, перша жінка в Російській імперії, що здобула ступінь доктора історії.
Помер Петро Савич у Санкт-Петербурзі 7 травня 1908 року.
|
|
Петро Калнишевський та його доба : збірник документів та матеріалів / Всеукр. благод. фонд ім. Петра Калнишевського. – Київ, 2009. – 432 с. – ISBN 966-578-174-Х |
