У цьому році відзначається 300-річний ювілей Григорія Сковороди, видатного українського філософа-містика, богослова, поета, педагога. Його байки, пісні, філософські твори мали значний вплив на сучасників і подальші покоління. За життя філософ багато писав, але не видав жодної книги. Натомість ці рукописи переписувались і пропагувались в народі.
Але сьогодні згадаємо видатного українського історика, філософа, архівознавця та громадського діяча — Дмитра Івановича Багалія. Він займає почесне місце на вершині української історичної науки кінця XIX – першої третини XX ст., стоячи поряд з такими корифеями, як В. Б. Антонович і М. С. Грушевський. Автор близько 350 наукових досліджень, навчальних та популярних праць, Д. І. Багалій відомий як неперевершений знавець історії Слобожанщини, авторитетний дослідник минулого Лівобережжя, Південної України, Чернігово-Сіверщини, фахівець в галузі архівної справи, історіографії та джерелознавства, археології.
Серед праць Д. І. Багалія з історії української культури на першому місці стоїть його дослідження життя і творчості Г. С. Сковороди. Своїй улюбленій «сковородинівський темі» він віддав 32 роки наукової діяльності. Ці дослідження Д. І. Багалій започаткував ще наприкінці ХІХ століття створенням власної бібліографічної бази. У 1894 р., до 100-річчя від дня смерті філософа, він зібрав і підготував до видання «Сочинения Григория Сковороды: юбилейное издание (1794–1894 гг). з першим бібліографічним оглядом творів філософа. Д. І. Багалій поставив за мету ознайомити публіку зі спадщиною Г. С. Сковороди, виправити всі викривлення щодо його особистості й творчості. Археографічні пошуки в архівних зібраннях Петербурга, Москви, Києва, Харкова дозволили історику виявити 24 твори Григорія Сковороди. Видання містило 16 творів Г. Сковороди, з яких тільки сім на той час були надруковані, а 9 вперше з’явилися у світ.
Оцінюючи видання, І. Я. Франко писав: «Професору Харківського університету Д. І. Багалію належить, без сумніву, велика заслуга в тім, що він поклав першу і найважливішу основу до ліпшого розуміння і вияснення сієї незвичайної і характерної постаті».
Подальші студії поволі викристалізовувались у фундаментальну монографію «Український мандрований філософ» (1926). Це була перша, найбільш повна біографія Г. Сковороди, яку доповнював «Бібліографічний покажчик розвідок про Сковороду», що налічував 222 після життєві публікації про філософа з 1806 по 1923 рр. Цю працю видано, на, жаль, єдиний раз мізерним тиражем, і вона давно вже стала великою рідкістю, якщо не раритетом на рівні з давніми фоліантами. Наукова бібліотека має примірник цього рідкісного видання.
Запрошуємо переглянути віртуальну виставку
