Валер’ян Петрович Підмогильний (1901-1937) – геніальний український письменник, перекладач та прозаїк доби Розстріляного відродження.
Народився 2 лютого 1901 року в селі Писарівка Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній селянській родині.
Навчався в церковноприходській школі, Катеринославському реальному училищі. Згодом В. Підмогильний навчається в Катеринославському університеті, але через матеріальну скруту залишив навчання. Працював вчителем.
У 1921 році переїхав до Києва й близько року працював бібліографом у Книжковій палаті. Став одним із засновників літературної організації «Ланка» до складу якої входили тогочасні молоді талановиті літератори Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник та ін.
1931 року переїжджає до Харкова, де працював у видавництві «ЛІМ», потім отримав посаду консультанта з іноземної літератури при видавництві «Рух».
8 грудня 1934 р. Валер’яна Підмогильного заарештували за сфабрикованим звинуваченням: «участь у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії». На допитах свою вину не визнавав. Письменника було засуджено на 10 років ув’язнення на Соловецьких островах. 9 червня 1935 прибув на Соловки, як особливо небезпечний політичний злочинець. 3 листопада 1937 – розстріляний в урочищі Сандармох.
В.Підмогильного було реабілітовано в 1956 році.
В становленні творчої особистості В.Підмогильного відіграв літературознавець Петро Єфремов. Саме П. Єфремову належить перша серйозна розвідка про творчість Підмогильного «Поет чарів ночі». Чималий вплив на письменника мала особистість Дмитра Яворницького. Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського.
Із 36 років життя цей оригінальний письменник понад 18 присвятив літературі, залишивши по собі цікаву спадщину.
Перше оповідання 16 – річного В.Підмогильного мало назву «Важке питання». 1919-1920 – видані дев’ять його оповідань: «Старець», «Складне питання», «Ваня», «Гайдамака», «Добрий Бог», «На селі», «На іменінах», «Дід Яким». До кращих інтелектуальних досягнень письменника належать романи «Місто» (1928), «Невеличка драма» (1930).
Особливе місце у творчій спадщині В. Підмогильного займають переклади творів французької літератури та філософії, зокрема: А. Франса, О. де Бальзака, Гі де Мопассана, Вольтера, Д. Дідро, А. Доде, П. Меріме, Г. Флобера, К. Гельвеція, В. Гюго та ін.
Разом з Євгеном Плужником у 1926–1927 роках він підготував два видання словника «Фразеологія діловоï мови».
Твори В. Підмогильного — це тексти для уважного читача. Вони побудовані не на дії, а на внутрішніх процесах: сумнівах, амбіціях, страхах і спробах самоствердитися. Попри те, що тексти були написані у першій половині ХХ століття, вони звучать сучасно і сьогодні.
Вивчайте, читайте, пізнавайте, розширюйте світогляд через літературу та інформаційні джерела Наукової бібліотеки НУЧК.
