190 років від дня народження Олександра Яковича Кониського (1836 – 1900), українського письменника, публіциста, перекладача, видавця, педагога, громадського діяча, великого захисника українського в часи заборон, автора духовного гімну “Молитва за Україну”.
Народився Олександр Кониський в родині збіднілого чернігівського шляхтича на хуторі Переходівка Борзнянського повіту Чернігівської губернії (тепер село Ніжинського району). Початки грамоти дістав від матері та діда — старосвітського священика; один рік відвідував дворянську повітову школу в Ніжині; потім, як син неімущих дворян, був влаштований на прожиття в сирітський дім у Чернігові на навчання в тамтешній гімназії, з якої на тринадцятому році був виключений за писання українських віршів. Повернувшись до Ніжина, Олександр продовжував навчатися в дворянській повітовій школі. Спроба здобути вишу освіту в Ніжинському ліцеї закінчилася для нього невдачею. На перешкоді стали матеріальні нестатки та хвороба очей.
З 1854 р. працює в суді – на низових посадах у Кримінальній палаті в Полтаві та Прилуках, самостійно здобуває юридичну освіту та займається адвокатською практикою, захищаючи права селян.
Друкуватися почав у 1858 році у “Черниговских губернских ведомостях”, “Основі”, “Черниговском листке”, в галицьких виданнях — “Слові”, “Галичанині”. Вів велику й різноманітну громадську роботу. У Полтаві організував недільні школи, писав для них підручники. Брав участь у роботі київської Громади. Як член київської міської ради домагався запровадження у школах української мови. Для недільних шкіл О.Кониський видав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотниця» (1863), «Граматка, або перша читанка задля початку вченья» 1882).
Громадський діяч був глибоко переконаний, що український народ, українську інтелігенцію зневажатимуть доти, поки не буде в них своєї літературно-наукової мови. Він активно продовжував збирати слова для українського словника і зібрав їх майже 20 000.
Однією з головних праць О. Кониського була повна біографія Тараса Шевченка «Тарас Шевченко-Грушівський» (1898 р.), що вийшла у двох томах. Він провів неймовірно копітку роботу: об’їздив майже всі шевченківські місця, зустрічався з людьми, рідними, знайомими Кобзаря; зібрав спогади, матеріали, листи, художні полотна, речі, церковні архіви Моринців і Кирилівки, друковані матеріали. Впродовж 1892—1897 рр. О.Кониський опублікував понад двадцять нарисів, розвідок, переважна більшість матеріалів яких вперше вводилась у науковий обіг.
Кониський був одним із фундаторів Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатором перетворення його у Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Товариству пожертвував свою бібліотеку і архів, відкрив стипендію і заповів частину грошей, а також узяв на себе обов’язки головного редактора перших випусків «Записок Наукового товариства імені Шевченка».
У співпраці з Володимиром Антоновичем, О.Кониський доклав зусиль до того, щоб його учень, Михайло Грушевський, отримав кафедру української історії у Львівському університеті.
Олександр Якович Кониський — постать знакова в українському русі другої половини ХІХ століття, людина сильного духу, надзвичайної енергії та працездатності, інтелектуал з непростою вдачею. Далекоглядний стратег, що вмів слушно намітити цілі й шляхи до них, хоч нерідко на цих шляхах розходився з близькими людьми. І, напевно, слова, які він написав для духовного гімну «Молитва за Україну» — «Боже Великий, єдиний, Русь-Україну храни…» (музика Миколи Лисенка) — були одним з лейтмотивів його життя.
Шануємо наших світочів!
