14.02 — 90 років від дня народження Георгія В’ячеславовича Якутовича (1930-2000), українського художника-ілюстратора, майстра ліногравюри, ксилографії та офорту, художника кіно.
Народився в 1930 році в родині військового у Києві. Родина часто переїжджала з місця на місце, тому назад до України сім’я повернулася вже після Другої світової війни. У Києві Георгій поступає до художньої школи. 1948-го року Якутович розпочинає навчання на графічному факультеті Київського державного художнього інституту в майстерні Іларіона Плещинського.
Працював у техніках книжної і станкової графіки, а також у сфері кіномистецтва. Перебував під впливом творчості Георгія Нарбута та школи «бойчукістів», а також надихався фольклорним монументалізмом і простотою творчості Дієго Рівери.
Відомий майстерними гравюрами (переважно дереворитами) до «Фата моргана» (1957) і «Тіні забутих предків» (1967) М.Коцюбинського, «Ярослав Мудрий» і «Свіччине весілля» І.Кочерги (1963), «Козак Голота» М.Пригари (1966), «Захар Беркут» І.Франка (1972), «Кленові листки» В.Стефаника, «Повість про Ігорів похід» (1977), «Слово минулих літ» (1981) та чимало інших видань.
Ілюстрація до повісті М. Коцюбинського «FataMorgana», 1957. Ліногравюра.
Крім книжної графіки, створив окремі гравюри на історичні теми: «Іван Вишенський», «Олег Гориславич» тощо, а також цикли на теми українських народних казок, старовинної української музики; листівки на мотиви українських народних пісень: «Марічка» (1960), «Є у мене топір…» (1963); брав участь у створенні фільму «Тіні забутих предків» (режисер С. Параджанов, 1964).
Повість «Тіні забутих предків» відіграла важливу роль у житті й творчості видатного українського графіка Георгія Якутовича. За її текстом в дитинстві він осягав українську мову, а згодом через багато років став художником-постановником однойменного фільму, за що отримав Державну премію ім.Т. Шевченка. Дослідники впевнено називають творчість Георгія Якутовича «віхою в розвитку українського мистецтва 1960–1990-х років», «зламом старого мислення й народження принципово нової художньої системи», основою якої стала естетика народного мистецтва. Своїм яскравим талантом він активно сприяв відродженню національної культури.
Єдина прижиттєва виставка робіт Якутовича відбулася в останній рік життя художника, у 2000-му році.
Ілюстрації до книги «Слово о полку Ігоревім», 2008.
Ілюстрації до книги Івана Кочерги «Ярослав Мудрий. Свіччине весілля», 1963.
Більш детальну інформацію про художника-ілюстратора можна знайти в книгах: