На початку XIX століття театральне мистецтво розвивалося дуже стрімко і набирало популярність у всьому світі.
Але Чернігів довгий час залишався осторонь. Повноцінного театру в нашому місті не було дуже довго. Акторам, які приїздили до Чернігова, доводилося виступати у приміщенні, призначеному для торгівлі хлібом. Це був великий намет на дерев’яних стовпах. Знаходився він на базарній площі і мав назву «Хлібний шоп». Простір між стовпами забивали дошками і робили сцену з глядацьким залом. Але такий театр працював тільки у теплу пору року, ну і знамениті трупи у Чернігів в той час вже точно приїздити не збиралися.
Перший справжній театр з’явився лише у 1853 році. Знаходився він у центральній частині міста, біля будівлі Чернігівського магістрату (на розі теперішніх вул. Кирпоноса і Магістратської). Навколо розбили сквер, що отримав назву Театральної площі (зараз це сквер М. Попудренка). Будівля театру була дерев’яною, двоповерховою і відповідала всім тодішнім вимогам. Сцена — велика і простора, зал добре оформлений, а в партері встановлені крісла. За перші три дні у театрі зіграли сім вистав при повному аншлагу.
Ось які спогади залишив про цей театр Вячеслав Пухтинський: «Він був дерев’яним, невеликих розмірів, але дуже затишний всередині. У партері, в ложах (їх було два яруси) і на гальорці вміщалося близько 600 глядачів. Зал освітлювався кількома гасовими лампами, і напівморок не заважав глядачам дивитися на сцену. Завіса була написана доволі вправним художником і, освітлена зі цени, переносила у світ світлої Еллади…».
На сцені цього театру грали як місцеві аматори, так і професійні гастролюючи трупи. Своя трупа з’явилася тільки у 1864 році.
Чернігівська мемуаристка Марія Василівна Чорносвитова згадує: « А какое оживление вносили в нашу жизнь приезды Лысенко со своим хором, который пополнялся местной публикой. А когда приезжала труппа Крапивницкого с Садовским и Заньковецкой, Чернигов буквально терял голову. Но надо сказать, что мы восторгались и русскими гастролерами, и русским хором Агренева-Славянского».
Це приміщення проіснувало до початку XX століття. Потім будівлю переобладнали у літній театр, а незабаром закрили і розібрали.
Далі буде… 
