Нізамадді́н Мір Аліше́р Навої́ (9 лютого 1441 — 3 січня 1501) — великий тюркський поет, мислитель, громадський і державний діяч XVI століття.
Народився в сім’ї тімурідского чиновника Гіясаддіна Кічкіне, будинок якого був центром спілкування людей мистецтва, в тому числі поетів. Алішер Навої навчався в трьох медресе, які перебували в Гераті (Афганістан), Мешхеді (Іран) і Самарканді (Узбекистан).
Під час навчання в Гераті, доля звела його з Хусейном Байкар, майбутнім правителем Хорасана (історична імперія, займала територію Узбекистану, Афганістану, Туркменістану, Таджикистану та Ірану). Його дружні відносини зі спадкоємцем престолу, тривали протягом всього життя. Коли до влади прийшов Хусейн Байкара, його призначили хранителем печатки у 1469 р., пізніше він стає візиром і отримує статус еміра.
Перебуваючи на цій посаді, Навої доклав зусиль для того, щоб в Гераті з’явилися нові гуртожитки, медресе, лікарні, мости і дороги. Багато людей мистецтва знайшли в його особі доброго покровителя, який допомагав морально і матеріально. На його підтримку могли розраховувати і мислителі. При ньому утворився цілий гурток освічених, вчених, митців.
У 1487 році поет був направлений в далеку провінцію Астрабад, якою він мав керувати. У 1488 році Навої прийняв рішення піти з політичної арени і повністю присвятив себе творчості. Великий поет помер у рідному Гераті в 1501 році.
Відома творчість поета на двох мовах — азербайджанською під псевдонімом Навої (що в перекладі означає «мелодійний», від слова навої — «музика») і перською під ім’ям Фані (що означає «тлінний»). За своє життя Навої написав понад 3000 газелей (ліричні вірші), які потім були об’єднані в спеціальні збірники – дивани та ряд наукових трактатів в області історії і філології.
Найвідомішим є «Хамса» («Пятеріца»), що включає в себе п’ять творів-поем: «Сум’яття праведних», «Лейлі і Меджнун», «Фархад і Ширін», «Стіна Іскандера» і «Сім планет».
У творах Навої відбилися демократичні і гуманістичні погляди, його глибокий оптимізм, прагнення до миру між народами. Викриваючи владу монархів, поет намагався створити образ ідеального правителя. Протиріччя та ілюзії в творчості поета були віддзеркаленням складних колізій епохи середньовіччя.
Алішер Навої був першим видатним поетом, який відкрив світу барвистий, надзвичайно образний світ узбецької мови, її багатство і витонченість.
Цікаво, що пам’ять про середньовічного мислителя та художника слова й дотепер живе не лише в країнах Сходу, але й в Україні. До перекладу українською мовою творів Навої долучилися Микола Бажан, Павло Тичина, Микола Терещенко та ін. На честь поета названо проспект у Києві, вулицю у Львові та провулок в Ужгороді.
