300 років з часу (1720 рік) Указу Петра І про заборону друкувати книжки українською мовою
Українська мова протягом декількох століть зазнавала безліч переслідувань. Її забороняли, обмежували, переслідували різноманітними указами, циркулярами, законами, навіть проголошували анафему. Заборони надходили з Російської імперії, польського сейму та Австро-Угорщини.
Перші нападки на українську словесність відносяться до доби царювання Петра I. Оскільки поширення української мови, як і будь-якої іншої, здійснювалося головним чином через друк, то і цензурні заборони стосувалися здебільшого друку книжкових видань та часописів.
5 жовтня 1720 року вийшов указ «О именовании Киевопечерского и Черниговского монастырей, во всех книгах, Ставропигиею Всеросийских Патриархов, и о не печатании новых книг без позволения Духовной Коллегии», у якому йшлося: «Понеже Его Императорскому Величеству известно учинилось, что в Киевской и Черниговской типографиях книги печатают несогласно с великороссийскими печатьми, но со многою противностию к Восточной церкви…», отже, все надруковане треба привести до відповідності з російськими «печатьми», «дабы …особливого наречия в оных не было». Цим указом закріплювалася цілковита залежність української церкви від московського патріархату, заборонялося видання будь-яких книг, крім церковних, вживання у друку української мови й українського правопису, тим самим припинявся їх поступальний еволюційний розвиток на сторіччя.
Тоді в Україні уже діяли Острозька та Києво-Могилянська академії, була низка братських шкіл, при більшості з них були книгодрукарні, які випускали українську літературу, зокрема полемічну та філософську.
20 грудня 1720 р. Петро І видав Указ київському губернському князю Голіцину, щоб «…во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные».
Тим часом, українська мова є однією з найпоширеніших мов у світі, оскільки за кількістю носіїв посідає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження. Усвідомлюючи значення української мови для розвитку світової культури, Японія запровадила її вивчення в Токійському університеті.
На останок хотілося б додати слова відомого німецького філософа Мартіна Гайдегера, що “Мова – це дім буття”.
Деяния Петра Великого