Народився на глухому поліському хуторі Забуда, пізніше переселеному до села Шевченкове на Житомирщині. Ця подія відбулася восени 1939 року між святом Покрови (14 жовтня) та Дмитра коли точно — батьки призабули, а в посвідченні про народження паспортистка записала 25 жовтня 1939 року. Батько — був владною людиною, і відповідними методами виховував дітей, вимагав чесності у всіх вчинках. Мати, рано постаріла — багато непосильної праці випало на її долю, чимало горя довелося пережити, смерть дочок, крутий норов чоловіка. Вона дуже любила свого синочка, але показувати свої почуття на люди не сміла, такі були звичаї.
Школу Василь закінчив у двадцять років, бо повоєнні діти починали навчання не у сім років, а тоді, коли була можливість. Будучи школярем, у 3 класі, на запитання вчительки: »ким хочеш стати», відповів: »письменником». Вчителька української мови не надто приязно ставилася до такої ідеї хлопця, то ж після першої публікації в районній газеті при всьому класі стала називати Василя «пісятєль». Це залишило гіркий спогад, який пройшов з ним через все життя. Але не дивлячись ні на що він писав, бо така випала йому доля.
Закінчивши школу, виїхав з села. До місцевого художнього училища, не вступив, почав працювати у районній газеті де пропрацював три роки. Звільнився і вирішив податися до Сибіру. Різні пригоди чекали на нього в тамтешніх краях: якось заблукав у тайзі — дивом вийшов до людей, тікав від ведмедя, тонув у річці Лена . Працював журналістом в Усть-Кутській газеті. Він сумував за рідною домівкою. Домігся звільнення й поїхав додому. Повернення додому було радісним: навколо буяла весна, відпочивала душа і тіло, творча праця в Радомишлі, Народичах, Житомирі, Києві. За цей час , Скуратівський відчув брак теоретичної підготовки, то ж у 1967 р. вступає на заочне відділення факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Починає працювати редактором у журналі «Народна творчість та етнографія». Це був початок його шляху в народознавстві. Робота в журналі тривала майже тридцять років.
У кожної людини є покликання, у Василя Скуратівського була місія на цім світі: зберегти і передати іншим те, що наповнювало сенсом щоденне буття українського селянина протягом століть, і ще комусь знадобиться.
16 грудня 2005 року, не стало відомого в Україні і в усьому українському світі Василя Скуратівського – письменника, етнографа, автора багатьох книжок із звичаїв нашого народу, автора журналу «Берегиня» і керівника багаторічних експедицій Україною «Чумацькими шляхами».
