Видубицький Михайлівський монастир – один із найбільш таємничих та найбільш цікавих монастирів Києва. Схований у лісі на дніпровському схилі, цеймонастир зберігає колорит давніх княжих та козацьких часів – періоду найбільшої величі Києва. Засновано його у другій половині ХІ сторіччя князем Всеволодом (онук князя Володимира і син Ярослава Мудрого). Вперше згадується у «Повісті врем’яних літ» під 1070 роком. Пізніше він став родинним монастирем князя Володимира Мономаха та його нащадків.
При княжінні Мономаховичів монастир був центром світського та духовного життя Києва: тут влаштовували переговори князі, саме тут, біля Михайлівської церкви, за традицією збиралося на рать київське військо. У 1116 р. Ігумен монастиря Сильвестр створив одну з редакцій «Повісті»; монах Мойсей уклав Київський літопис; автором багатьох літописних статей кінця ХІІ ст. був видубицький ігумен Андріан; князь Володимир Мономах зібрав у родовому монастирі велику бібліотеку, що також сприяло літописанню.
Сучасний ансамбль Видубицького монастиря сформувався наприкінці XVII – напочатку XVIII ст. Центр композиції монастиря — Георгіївський собор. На території монастиря також збереглася Михайлівськацерква, споруджена у 1070-1088 рр., відновлена у 1766-1769 рр.
Протягом тривалого часу в XVII столітті (1664—1687 р.р.), ігуменом Видубицького монастиря був святітель Феодосій Чернігівський (архієпископ Чернігівський, небесний покровитель древнього міста Чернігова). Дбаючи про розвиток постраждалого від Руїни монастиря, він заснував музичну школу і хор. За 24-річне ігуменство Феодосія обитель досягла колишньої величі і краси.
Більш докладнійше про споруди та історію Видубицького монастиря, Ви дізнаетесь переглянувши віртуальну виставку.
950 років з першої літописної згадки про Видубицький монастир під Києвом