У першій третині ХІХ ст. Україна переживає розквіт палацово-паркового будівництва.
Представники українського, а також польської й російської шляхти, які мали власні маєтки в Україні, хотіли бачити їх презентабельними. Звідси й прагнення до зведення в дворянських садибах цього періоду цілих палацових комплексів і створення великих просторових парків. Для палаців обиралися особливо мальовничі місця. Пишні панські садиби будували собі Розумовські, Скоропадські, Закревські — представники давніх родин козацької старшини, а згодом — і дворянські родини.
Такі ансамблі, унікальні за своїми розмірами, багатством і художнім значенням, у свою чергу, ставали певною моделлю для формування малих садиб. Невід’ємною складовою буття найбільших шляхетських садиб стало мистецтво. До їх створення залучались відомі зодчі. Інтер’єри прикрашали твори видатних митців. Широко відомими та популярними стали в цей час численні кріпосні театри й оркестри. Серед власників садиб чимало було освічених людей, які колекціонували старожитності, вивчали вітчизняну історію та культуру, покровительствували мистецтву.
Яскравим прикладом у цьому контексті є діяльність представників відомого козацько-старшинського роду Ґалаґанів. Вони мали маєток у с. Сокиринці на Чернігівщині , який отримав полковник козацької старшини Гнат Ґалаґан. У 1832 році його нащадок Павло Ґалаґан разом з українським архітектором П. Дуровським розпочав будівництво палацу. Працювати над парком він запросив голландських фахівців Ределя та Хрістіані. Мурований палац в стилі ампір на 60 кімнат, пишно вбраний і художньо оформлений, став окрасою всієї Лівобережної України.
Саме палац, ворота з огорожею та головна алея з підстриженими деревами геометричної форми із службовими флігелями обабіч неї — утворюють парадну частину садиби. Парковий фасад доповнено пандусом, який плавно сполучає другий поверх із великою галявиною. На ньому й досі стоять статуї богинь Церери і Гери.
Ландшафтний парк в англійському стилі з озерами був прикрашений скульптурами, алеями, альтанками та містками. І досі там ростуть понад 40 видів рослин. Пейзажне полотно парку доповнює ставок, що знаходиться в течії річки Утки. Окрасою парку вважається галявина з крутими схилами, що називається «Свята долина». Зберігся і Шевченківський явір – найстаріше дерево парку. Вважається, що саме під ним були написані знамениті слова Шевченка Т. Г. « Тече вода з під явора, яром на долину…».
Палац Ґалаґанів часто називали «українським Парнасом», адже тут частими гостями були видатні діячі культури та мистецтва – Тарас Шевченко, Лев Жемчужников, Микола Лисенко, Остап Вересай та інші. Окрасою палацу стало унікальне зібрання творів мистецтва, яке започаткував ще полковник Г. Ґалаґан: старовинні меблі, посуд, живопис, коштовна зброя. У палаці була велика мистецька галерея (вона стала основою для заснування Чернігівського художнього музею). При садибі діяв кріпацький хор та театр.
Сьогодні ж палац Ґалаґанів вабить мандрівників своєю неповторною архітектурою та ландшафтними витворами навколо себе.