До кінця XVIII століття Річ Посполита була однією з найбільших у Європі держав. Повна назва звучала як «Річ Посполита двох Народів», малися на увазі народи «Корони» (Польського королівства) і «Великого князівства Литовського, Російського й Жемойтського», що склали після Люблінської унії 1569 р. федерацію, яка проіснувала аж до III розділу.
В другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала перманентну кризу політичної системи і втратила фактичну незалежність. Сусідні держави, Пруссія, Російська та Австрійська імперії, фактично контролювали значну частину її території.
5 серпня 1772 року повноважні представники Пруссії, Австрії та Росії підписали в Петербурзі договір, за яким відбирали на свою користь так звані санітарні смуги, тобто території по периметру Речі Посполитої. Для вжитку європейської думки, двори в Берліні, Петербурзі й Відні витягли аргументи з сивої давнини, переконуючи, що здійснюють не поділ, а «повернення» земель, буцім то захоплених польськими володарями ще у середньовіччі.
Три армії рушили на Річ Посполиту, котра навіть не очікувала такого удару. Прусське королівство завоювало Помор’я (територія, яка простягалася від міста Гданськ до Торуня), Куяву та Великопольщу (загальною площею 36 тис. км² з населенням 580 тис. чол.), Габссбургзькій монархії дісталася Малопольща та Галиччина, Руське, Белзьке, західні околиці Волинського та Подільського воєводств (територією 83 тис. км² з 2 650 тис. мешканців), Російська імперія захопила територію східно-білоруських земель з містами Полоцьк, Вітебськ, Мситиславль, Ліфляндію (Латвії) (загалом 92 тис. км² площі з 1 300 тис. населення).
Для того, щоб анексії набули законності восени у 1772 році польський сейм і король Станіслав затвердили документ, в якому йшлося про не претендування на території, що потрапили під окупацію. Таким чином Росія, Австрія і Пруссія здійснили Перший поділ Речі Посполитої, який супроводжувався відібранням третини територій держави.
У результаті безпрецедентних поділів (1772, 1792, 1795) Польща зникла з мапи Європи на 123 роки. Увесь цей час польськими землями правили іноземні держави. Та на відміну від багатьох інших країн, націй і племен, які зникли назавжди, Польща зуміла повернутися на політичну мапу світу.
Історія першого поділу Речі Посполитої — дуже добрий приклад загальноєвропейського конфлікту в XVIII столітті зі складним сюжетом, який ще й сьогодні ставить перед істориками чимало запитань. У різних країнах видана (і продовжує виходити у світ) вражаюча кількість монографій, мемуарної літератури, архівно-документальних публікацій, присвячених як розбору обставин зникнення Польської держави з карти Європи, так і рецидивам територіального перекроювання Речі Посполитої в XIX столітті, що виявили повторюваність, розтягнутість у часі самої тенденції розділів.
Наукова бібліотека підготувала віртуальну виставку «Поділи Речі Посполитої: уроки польської історії».
