Цього місяця виповнюється 145 років від дня народження українського археолога, мистецтвознавця, музеєзнавця – Миколи Омеляновича Макаренка. Народився на Сумщині, освіту здобував у Санкт-Петербурзі, працював у Петербурзькому археологічному інституті. У 1910 році обраний дійсним членом Російського археологічного товариства. Брав активну участь у діяльності Українського товариства ім. Т.Г. Шевченка у Санкт-Петербурзі.
У 1919 році М.О. Макаренко на запрошення Всеукраїнської академії наук (ВУАН) переїхав до Києва і очолив секцію мистецтв. Як досвідчений музеєзнавець М. Макаренко брав участь у створенні Музею мистецтв Богдана і Варвари Ханенків (з 1936 р. – Київський музей західного і східного мистецтва), у 1920-1925 рр. був його директором.
Світове визнання Миколі Макаренку принесли розкопки могильника доби неоліту-енеоліту на території заводу «Азовсталь» (1930-1931) та його монографія «Маріюпільський могильник» (1933). У 1920-ті роки працював в установах з охорони культурної спадщини України, опікувався реставрацією храмів Чернігова, Прилук, Києва. Разом з Б. Реріхом та І. Моргілевським досліджував Софійський собор, а з О. Новицьким і С. Гамченком входив до складу Комісії з організації та збереження Києво-Печерської лаври (1927).
Протягом 1921-1934 рр. читав курси історії культури, української археології, загальної історії мистецтв, українського мистецтва у Київському університеті народної освіти (таку назву тоді мав Київський університет). У колі його досліджень були давні городища та кургани Полтавської губернії, а також пам’ятки трипільської культури, які він досліджував майже п’ятнадцять років.
Усе своє життя М. Макаренко активно виступав проти руйнування безцінної спадщини минулого. Тому закономірною була його позиція щодо політики так званої ліквідаційної комісії, яка готувала «наукове обґрунтування» культурної непридатності і недоцільності існування храмів ХVII-XVIII ст. Він єдиний з експертів, хто у 1933 році не поставив підпис під актом про доцільність знесення Михайлівського Золотоверхого собору.
У 1934 році М.О. Макаренка заарештували. Згодом засудили до найвищої міри покарання. У 1969 році його було реабілітовано. На зламі тисячоліть у Києві знову засіяли куполи відновленого Михайлівського Золотоверхого собору – частки життя й душі Миколи Макаренка.
НБ у своїй колекції має примірник книги «Маріюпільський могильник : п’ятдесят п’ять таблиць, два плани, один портрет і сто рисунків у тексті» 1933 року, та кілька репринтних примірників виданих у 2012 році.
