Олександр Володимирович Шекун народився у Чернігові 19 січня 1935 року. Його дитинство пройшло в садибі в районі П’яти кутів. Закінчивши школу № 1, він вступив до Ленінградської лісотехнічної академії. Після військової служби навчався у Київському технікумі легкої промисловості за спеціальністю техніка-технолога штучних волокон.
Технік-технолог за освітою, Олександр Володимирович захопився археологією, став активним членом спелео-археологічної секції Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а у 1977 році очолив її.
Із моменту створення, (1980 р.) сектору археології у Чернігівському історичному музеї, працював науковим співробітником, згодом – завідувачем сектору.
При секторі було створено клуб «Юний археолог», з якого вийшло ціле покоління чернігівської археологічної школи: Олена Веремейчик, Валентина Мултанен, Сергій Лаєвський, Геннадій Жаров, Юрій Ситий, Людмила Сита, Сергій Сорокін та інші.
Карпати, печери на Тернопільщині, Соловецькі острови, Кижі, Нагорний Карабах – це далеко не повний перелік тих місць, які відвідали члени секції під керівництвом Олександра Шекуна. І безперечно, одним із основних напрямків їхньої діяльності було дослідження чернігівських Антонієвих печер. Його вихованці одноголосно згадують, що Олександр Володимирович завжди доброзичливо ставився до учнів та колег і щедро ділився з ними своїми науковими здобутками.
Після створення у 1998 році Чернігівської обласної інспекції з охорони пам’яток (тепер – “Чернігівський науково-методичний центр охорони культурної спадщини” Чернігівської обласної ради), куди увійшов і сектор археології музею, Олександр Володимирович до 2003 року обіймав у ній посаду старшого наукового співробітника.
О.В. Шекун об’їздив з археологічними розвідками майже усі райони Чернігівської області, обстежив та відкрив понад 500 археологічних пам’яток, досліджував пам’ятки епохи бронзи, раннього залізного віку, ранніх слов’ян, Давньої Русі та післямонгольського часу. Він займався розкопками селищ, городищ, курганних та ґрунтових могильників, вивчав топографію стародавнього Чернігова, започаткував дослідження давньоруського міського ґрунтового некрополя. Олександр Володимирович проводив дослідження забудови в різних частинах міста: на Дитинці, на Подолі, на Третяку та Передгородді; матеріали розкопок по вул. Коцюбинського дають можливість скласти уявлення про забудову цієї вулиці в давньоруський час. У 1981 і 1983 роках вивчав територію навколо Успенського собору Єлецького монастиря. У 1984 році в урочищі Млиновище були розкопані п’ять печей ХІІ ст. для випалу плінфи.
Працював над археологічною частиною «Зводу пам’яток історії та культури» по Чернігівській області, що дозволило обстежити практично всі райони області, зафіксувати понад 500 археологічних пам’яток і провести їх паспортизацію. Наслідком такої діяльності, стала підготовка охоронних зон Сосниці, Мени, Любеча, Лиственської округи та ін.
Вклад О.В. Шекуна в археологічне вивчення Чернігівщини важко переоцінити, завдяки дослідженням Олександра Володимировича Шекуна зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського поповнилось 16626 предметами, 2726 артефактів належать до основного фонду музею, серед них – не просто цікаві, а й унікальні знахідки, частина з яких представлена в експозиції музею.
