Федір Михайлович Уманець (1841-1917) – відомий громадський діяч, історик Чернігівщини.
Багата земля Чернігівська достойними іменами. Серед них – знаний земський діяч Федір Михайлович Уманець. Походив із старовинного козацького роду з Глухівщини, середню освіту здобув у Новгород-Сіверській гімназії, вищу — на юридичному факультеті Московського університету, який закінчив у 1861 р. зі ступенем кандидата права. У тому ж році, Федір Михайлович розпочав цивільну службу в Міністерстві внутрішніх справ.
У 1887-1895 роках працював у Глухівський повітовій земській управі, з 1895 р. – Чернігівській губернській управі.
Діяльність Ф.М. Уманця на посаді голови губернської земської управи була різноплановою.
Він був одним з ініціаторів створення земської статистичної служби та прихильником реформи земства, приділяв багато уваги вирішенню продовольчої проблеми.
Брав участь у розробці проєктів у сфері освіти, зокрема, сприяв запровадженню загальної початкової освіти. За його підтримки було збільшено асигнування на організацію освіти дорослих, відкриття недільних шкіл, організацію педагогічних курсів для народних учителів та мережі земських початкових шкіл.
Значну увагу губернська земська управа на чолі з Ф.М. Уманцем приділяла також розвитку медицини, кустарних промислів, шовківництва, підтримці кооперативних об’єднань, улаштуванню сільських бібліотек, дослідженню та осушенню боліт, тощо. Займався він і питанням облаштування залізниці Київ – Петербург через Чернігів, вирішенням питання електрифікації земських установ.
Ф.М. Уманець доклав чимало зусиль для облаштування Музею українських старожитностей, створеного на базі колекцій, які заповів Чернігівському губернському земству В.В.Тарновський.
Залучив до праці у земстві талановитих письменників М. Ворония, В. Самійленка, М. Чернявського, Б. Грінченка, М. Коцюбинського.
Федір Михайлович був активним членом Чернігівської вченої архівної комісії, створеної з метою збереження документальної спадщини. У 1901 році обирався делегатом Всеросійського з’їзду земств.
На сторінках виданих звітів чергових земських зборів, центральних та регіональних періодичних видань можна було прочитати виступи, статті, наукові студії Федора Михайловича. До того ж він був автором низки книжок історичного змісту. Особливу вагу має монографія про гетьмана Мазепу, в якій автор, використовуючи також архівний матеріал (зокрема зі збірок П. Дорошенка і Марковичів), уперше в новітній українській історіографії дав спробу позитивної характеристики Мазепи, як людини й державного діяча.
Федір Михайлович Уманець належав до типових представників старої інтелігенції, що вбачала своїм обов’язком перед суспільством збереження і популяризацію історико-культурної спадщини. Його постать лише повертається з фактичного забуття. Його ім’я, на жаль, мало що говорить сучасному читачеві. Між тим, він відіграв важливу роль у зміцненні земських установ на Чернігівщині та нинішній Сумщині, розвитку історичного краєзнавства, музейної та архівної справи.