У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу, був здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом СРСР.
Українська нація в 1932-1933рр.переживала неймовірну за своїми масштабами і подальшими наслідками катастрофу. Україна перетворилася у морг просто неба, опинившись на межі існування.
Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, “розкуркулення” селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в Україні протягом 22 місяців, – це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виконувалася, починаючи з 1928 року. Ця карально-репресивна акція була спрямована на упокорення українського селянства, знищення самостійних селянських господарств – соціально-економічних підвалин української нації.
Щільне замовчування тоталітарною владою найбільшої народної трагедії ХХ ст. стало на заваді людям гласно відзначити в Україні пам’ятники місця поховань замордованих голодомором рідних та односельців.
Кращим пам’ятником замореним голодом українцям може стати визнання на світовому рівні людомору геноцидом українського народу.
Необхідним на далі є , системно вести дослідження пекельної теми геноциду із залученням вітчизняних та зарубіжних архівів. Проводити систематичну роботу з молоддю : уроки пам’яті, наукові та читацькі конференції, круглі столи, інші різноманітні заходи.
Пам’ять про жертви геноциду має бути вічною!