Юрій Олександрович Коваленко (22.03.1966 – 14.03.2023) – видатний український археолог, історик, кандидат історичних наук, волонтер та військовослужбовець. Відомий дослідженнями Батурина та Глухова, учасник місії «Чорний тюльпан». Загинув у бою під Кремінною (Луганщина) як штаб-сержант ЗСУ, захищаючи Україну.
Юрій Коваленко народився 22 березня 1966 року у селі Некрасовому поблизу Глухова на Сумщині, де навчався у середній школі. Закінчив Глухівський педагогічний інститут (1996), Київський університет (2005), за фахом історика та музеєзнавця.
У 1987 році приєднався до археологічної експедиції, що працювала в Києві на Подолі. З 1988 року займався пошуковою діяльністю. Завдяки його групі, що входить до складу Всеукраїнського громадського об’єднання “Спілка «Народна пам’ять» було перепоховано тисячі воїнів, полеглих під час Другої світової війни. Також наприкінці 1980-х років став членом українських патріотичних організацій у Глухові, брав участь у перших проукраїнських мітингах, виступав на сцені з гітарою. У 1991 році Юрій Коваленко взяв участь у відомому музичному фестивалі «Червона рута», що проходив в Запоріжжі. Тут він запам’ятався авторською піснею «Дума про Гетьманщину», присвяченій Батуринській трагедії 1708 року. У 1992 році Юрій Коваленко в Глухові з однодумцями заснував пошуковий загін “Обеліск”, що входив до Всеукраїнського об’єднання “Спілка “Народна пам’ять”.
З 1999 року обіймав посаду завідувача науково-дослідного відділу Національного заповідника «Глухів». Активно досліджував минуле Глухова організувавши масштабні археологічні розкопки, зокрема – дослідження літописного давньоруського Глухова. На основі знайдених у колишній гетьманській столиці артефактів у 2008 році у Глухові був відкритий Музей археології. Юрій Коваленко був автором його концепції. Того ж року заповідник “Глухів” отримав статус національного. Зокрема, дослідник знайшов усипальницю Терещенків у Трьоханастасіївській церкві.
З 2005 року науковець долучився до постійної археологічної експедиції Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.. Шевченка, яка досліджувала руїни Батурина за підтримки канадських вчених. Знахідки археологів допомогли встановити масштаби трагедії 1708 року, коли гетьманську столицю знищили московські війська під командуванням князя олександра меншикова.
Вдалось реконструювати зовнішній вигляд Батуринської фортеці, гетьманського будинку, замкової церкви. Він керував дослідженнями руїн Цитаделі Батуринської фортеці, розкопками заміської резиденції гетьмана Івана Мазепи на Гончарівці, разом з іншими вченими досліджував садибу генерального писаря Пилипа Орлика.
З початком війни на сході України в 2014 році, як військовий археолог, брав участь у гуманітарній місії «Чорний тюльпан», мав 9 ротацій на окуповану територію. Разом з колегами волонтерами, з ризиком для власного життя, брав участь у пошуку понад 150 тіл загиблих в боях за Іловайськ та Дебальцеве.
Бувши самодостатньою людиною, попри поважний вік, гідну заробітну плату та родину, Юрій Коваленко в грудні 2020 року кидає цивільне життя і вступає на службу до лав Збройних Сил України. Проте також він не полишав свою наукову роботу. 14 травня 2021 року в Чернігові, Юрій Олександрович здобув науковий ступінь – кандидата історичних наук, захистивши під час відпустки дисертацію на тему «Історична топографія Глухова доби Середньовіччя та ранньомодерного часу», над якою працював усе своє наукове життя. Загалом, Юрій Коваленко – автор понад 70 наукових статей.
Початок великої війни він зустрів зі зброєю в руках, перший бій прийняв під рідним Глуховом уже о п’ятій ранку. Юрій Олександрович зі своїми побратимами з 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського захищав Сумщину, Чернігівщину та Київщину. Брав участь в обороні Києва під Броварами. Потім воював з російськими загарбниками на сході України.
Загинув штаб-сержант Юрій Коваленко 14 березня 2023 року на позиціях поблизу села Кузьмине Кремінської міської громади Сєвєродонецького району Луганської області.
Нагороджений медаллю “За військову службу Україні” (26.02.2015), орденом “За мужність” 3 ступеня (18.01.2024).
«Для мене мій чоловік не просто герой. Він справжній воїн. Загинув не археолог із лопатою, не вчений із книжкою, а козак зі зброєю». Оксана Коваленко, дружина героя.
Колеги та друзі археолога називають його людиною-легендою, що надихала своїм прикладом – як учений, громадянин і патріот.
