Сторінки життя та наукова діяльність однієї з перших жінок-археологів України Валерії Євгеніївни Козловської відомі лише вузькому колу фахівців. Вона є автором понад 40 наукових статей та повідомлень з археології України. Але в радянські часи багатьох вчених було оголошено »ворогами народу», їх наукові праці забороняли, імена викреслювали.
Валерія Козловська народилася 20 червня 1889 в с. Бурімка на Чернігівщині. Після закінчення жіночої гімназії навчалася на історико-філологічному відділенні Вищих жіночих курсів у Києві. Вже під час навчання Валерія почала цікавитись археологією та опановувати музейну справу. 1914 Валерію Євгеніївну обрали зберігачем Археологічного музею у Києві. Була співробітницею Всеукраїнської археологічної комісії при Всеукраїнській академії наук, а також ученим секретарем мистецької секції ВУАН.
Великий вплив на формування ії наукових інтересів мав відомий київський археолог В.В.Хвойка. Саме у 1909-1911 роках В.В. Хвойка започаткував широкомасштабні дослідження стародавнього Бєлгорода (нині село Білогородка Києво-Святошинського району), які дозволили відтворити яскраву культуру давньоруського міста домонгольського часу.
Двадцятирічна Валерія з захопленням працювала в експедиції, набуваючи досвіду польових робіт. Пізніше вона допомагала В.В. Хвойку в роботі над його рукописами і звітами, брала активну участь в археологічних розвідках. В останні роки життя В. Хвойки вона виконувала обовʼязки секретарки, а після смерті вченого (1914) обійняла його посаду — зберігача археологічних колекцій Київського художньо-промислового і наукового музею (нині НМІУ).
На слов’янському городищі поблизу озера Буромка Сосницького повіту Чернігівської губернії, молодою дослідницею було знайдено речі, серед яких увагу ії вчителя привернула одна — кістка тварини (ребро) з гравірованим малюнком фантастичного звіра.
Дивовижно, але перша самостійна археологічна експедиція на Черкащину в 1916-му стала найуспішнішою для Козловської. Знайдена нею унікальна глиняна модель житла з деталями інтер’єру сьогодні є однією з найцінніших з точки зору науки й історії в колекції музею історії України.
У 1933 р. В. Козловська зазнала репресій, що розгорнулися проти української інтелігенції. Її заарештували та звинуватили в належності до організації «Спілка Визволення України», але за відсутністю доказів звільнили з-під арешту. Проте, після звинувачення у наявності «буржуазної ідеології в наукових працях» наукові роботи дослідниці конфіскували й заборонили до друку. ЇЇ усунули від роботи в Академії, відмовили у посаді при Всеукраїнському історичному музеї.
У 1941–1943 рр. В. Козловська стала співробітницею Крайового музею прадавньої та давньої історії, створеного німецькою окупаційною владою. Після капітуляції нацистської Німеччини, В.Є. Козловська не повернулась до України. У 1949 р. емігрувала до Канади. Вся подальша діяльність В.Є. Козловської пов’язана з Українською Вільною Академією Наук на еміграції (УВАН). Наприкінці 1949 року вона стає дійсним членом УВАН в історико-філологічному відділі за спеціальністю археологія у Вінніпезі (Канада). З 1950 року — мешкала в Нью-Йорку (США).
Останнім внеском Валерії Козловської стала підготовка низки статей до розділу «Археологія» в «Енциклопедії Українознавства» під редакцією проф. В. Кубійовича. Померла 6 травня 1956 р. в Нью-Йорку.
Козловська Валерія Євгеніївна