4 (16) березня – 185 років від дня народження Христини Данилівни Алчевської (1841-1920), української педагогині, освітянки, письменниці та громадської діячки, організаторки недільних шкіл в Україні, одна з найяскравіших представниць української інтелігенції середини XIX – початку XX ст.
Христина Данилівна Алчевська народилася в 1841 році в містечку Борзна на Чернігівщині в сім’ї учителя повітового училища Данила Журавльова, мати – дочка героя війни 1812 р. генерала Вуїча. Освіту здобула самотужки. Юність Христина провела в Курську, куди переїхала її родина. Тут, навчаючи письма селянських дітей, уперше випробувала свої сили на ниві народної освіти, з дитинства мріяла стати вчителькою, але отримати професійну освіту їй не вдалося.
У 1862 році Христина Данилівна одружилася з відомим підприємцем і меценатом Олексієм Алчевським і переїхала до Харкова. Тут молода жінка стала активною членкинею товариства «Громада», діячі якого ставили перед собою мету відновити єдність інтелігенції з народом, сприяти народному просвітництву.
Христина Данилівна склала іспит на право викладати і у 1862 році заснувала приватну безплатну недільну школу для жінок. З 1862 до 1870 р. школа існувала нелегально, заняття відбувалися вдома у Алчевської. Потім школа знаходилася у приміщенні початкового училища, а в 1896 році для школи збудували власну споруду. Школа проіснувала до 1919 року. Колектив зі 100 педагогів-сподвижників, серед яких були й знані освітяни, науковці, зокрема Микола Бекетов, Микола Сумцов, Василь Данилевський, Дмитро Багалій, безкоштовно, на громадських засадах викладали письмо, математику, фізику, хімію, літературу, правознавство, географію, історію України.
До школи приймали як дорослих жінок, так і дівчат, старших десяти років. Школа давала значно ширшу та повнішу освіту, ніж звичайна недільна. В різний час у школі здобули освіту майже 17 тис. жінок і чимало її випускниць успішно складали іспити на звання народних учительок. Крім того, школа була методичним центром початкової освіти дорослого населення. Разом із колективом викладачів, Х. Алчевська була автором методики навчання грамоти дорослих. Особливого значення у школі надавали літературним бесідам. З багатьох предметів були розроблені програми бесід і методичні вказівки щодо їх проведення. Популяризувався звуковий метод навчання грамоти, розроблений К.Д. Ушинським, метод бесіди, зокрема з історії культури, географії, з гігієни, анатомії та фізіології людини, з питань надання першої допомоги в разі нещасних випадків, з профілактики холери тощо; пояснювального та позакласного читання, центром якого була шкільна бібліотека, видавалися розроблені у школі «Програми з усіх предметів навчання в недільній школі для дорослих і малолітніх учнів».
Педагогічна діяльність X.Д. Алчевської здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1889). Її було обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти.
Педагогічні та просвітницькі думки Христини Алчевської, її спостереження та практики були викладені в низці праць: «Історія відкриття школи в с. Олексіївка Михайлівської волості» (1881), «Сільські нариси» (1894), «Півроку із життя недільної школи» (1895), «Передуманное и пережитое» (1912).
Як бібліограф Х.Д. Алчевська головувала в авторському колективі з укладання 3-томного критико-бібліографічного покажчика «Что читать народу?» (1888–1906), до якого увійшли понад 4 тисячі рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів, учителів, викладачів, професорів і просто читачів на твори іноземної, російської та української літератури, серед яких твори Т.Г. Шевченка, І.П. Котляревського, Є.П. Гребінки, Г.Ф. Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, І.С. Нечуя-Левицького, І.К. Карпенка-Карого, І.Я. Франка, Панаса Мирного, Ю.А. Федьковича, П.А. Грабовського, В.С. Стефаника, М.М. Коцюбинського, Лесі Українки та 300 найвідоміших українських пісень.
Також просвітянка підготувала тритомний посібник «Книга для дорослих» (1899–1900). Над його підготовкою впродовж шести років працювала спеціальна комісія із 84 осіб на чолі з істориком, професором Харківського університету Дмитром Багалієм. При цьому вперше була врахована специфіка навчання саме дорослих, і за наступні 18 років книга перевидавалася сорок разів.
У 1912 р. Х.Д. Алчевська видала мемуари «Передумане й пережите», де писала про любов до України та її народу, розповідала, як виховувала ці почуття не лише в учениць, але й у своїх власних дітей.
Христина Данилівна Алчевська мала щасливу родину. Діти родини Алчевських також залишили помітний слід в історії вітчизняної науки та культури: Дмитро – науковець, Григорій – композитор (автор музичних творів на слова Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка та своєї сестри Христини Алчевської), Іван – оперний співак, Микола – укладач першої україномовної абетки для дорослих, Христина – українська поетеса й педагог, Ганна – художниця, її чоловіком був відомий архітектор Олексій Бекетов.
Життя і діяльність Х. Д. Алчевської – приклад самовідданої праці, вірного служіння справі народної освіти, її ім’я займає гідне місце в історії нашої країни.
