22 травня 1879 року – у Полтаві народився Симон Петлюра, журналіст, літературний і театральний критик, голова Директорії, Головний Отаман військ і флоту УНР. Батько – Василь Павлович – нащадок давнього козацького роду, мав власний дрібний візницький промисел. Мати – Ольга Олексіївна – походила із давнього козацького роду Марченків.. У Симона Петлюри було 8 сестер і братів.
Початкову освіту здобув у церковно-парафіяльній школі. 1895 року вступив до Полтавської духовної семінарії. Захоплювався історією, хоровим співом, грою на скрипці, літературою. Гарно співав, грав у виставах. З 1900 року Петлюра стає активним членом Революційної української партії. У 1901 р. був виключений з семінарії, через революційний дух.
З 1909-го оселився в Москві. На вечірці українського земляцтва познайомився з полтавкою, студенткою Московського університету Ольгою Більською. З 1910 року жили в цивільному шлюбі. В 1911 році народилась донька Леся.
Коли у 1917р. вибухнула Українська національна революція, родина С. Петлюри переїхала до Києва.
Учасники першого військового з’їзду українців, скликаного у травні 1917 р. обрали Петлюру головою Генерального військового комітету, а з червня 1917 р.- генеральним секретарем у військових справах. Петлюрі належить честь організації українських збройних сил, створення української армії — відтворення занедбаної традиції збройної боротьби за батьківщину.
Після захоплення України військами більшовиків, уряд УНР вимушено переїхав на територію Польщі. В еміграції С. Петлюра продовжив свою політичну діяльність.
Щоб не обтяжувати чоловіка, Ольга із семирічною дочкою упродовж півтора року залишалася в Києві. Під чужим прізвищем, у страху бути викритою. Аж поки друзям Петлюри не вдалося вивезти сім’ю з Києва. Так почалися для родини Петлюр роки поневірянь поза межами України.
Після декількох років еміграції в Польщі, Австрії, Угорщині та Швейцарії, С. Петлюра прибуває до столиці Франції Парижа. З огляду на безпеку, йому доводилося жити окремо від сім’ї. Він і надалі працює над своїми ідеями щодо України, що «незалежна Українська Держава таки буде.»
25 травня 1926 р. останній день життя Симона Петлюри. Серед білого дня пролунало сім пострілів, кулі були спрямовані в українського лідера. Вбивцю затримали і доставили до комісаріату. Проте суд виправдав убивцю та присудив сплатити штраф у розмірі одного франка за забруднену бруківку.
Симон Петлюра є однією з найбільш визначальних постатей в історії України 20 ст. Це, беззаперечно, неординарна особистість, котра творила історію, перемагала і була переможеною у боях із більшовиками, у протистоянні військовій силі противника, але так і залишилася нездоланою духом і плинністю часу.
