Рене Декарт народився 31 березня 1596 р. в містечку Лае, що у Франції. Батько його був радником парламенту. Мати померла від туберкульозу через кілька днів після його народження. По закінченню коледжу, як і брат, почав вивчати правознавство. У 22 роки залишив Францію, служив у військах, які брали участь у війні.
Одноманітна гарнізонна служба залишала багато вільного часу. Під керівництвом професора Бекмана він протягом 2 років вивчає математику , фізику, філософію.
У філософському вченні розробив ідею про всемогутність розуму людини, тому й зазнав переслідування католицькою церквою. У 1637 р. Декарт видав великий за обсягом філософський трактат «Міркування про метод».
У фізиці Декарт установив закон заломлення світла, пояснив утворення веселки.
Разом з іншими вченими його вважають творцем мови французької прози.
Брат Декарта вважав, що братові парламентського радника непристойно принижуватися до того, щоб бути математиком. Але його математичні ідеї і в наші дні продовжують залишатись плідним знаряддям пізнання таємниць природи і людського мислення. Сучасна математика не могла б існувати без методу координат, який дає змогу застосовувати для геометрії не тільки алгебру, а й інші аналітичні алгоритми.
Помер Декарт у Швеції 11 лютого1650 р., ставши жертвою зарозумілості та шанобливості молодої шведської королеви. Почувши про Декарта, вона вирішила будь- якою ціною зробити його особистим учителем. Декарт не зміг їй відмовити. Щоденні виснажливі поїздки,( о п’ятій ранку!- таким було бажання королеви) до палацу через засніжений холодний Стокгольм підірвали здоров’я видатного вченого.
Через 17 років прах Декарта було повернуто до Франції та поховано в Парижі.
