12 лютого виповнюється 125 років від дня народження Анатолія Галактіоновича Петрицького (1895–1964) українського живописця, художника театру і книги.
Є художники, які йдуть у ногу з часом, відчувають естетичні потреби суспільства і виражають їх у міру відпущеного їм природою таланту. Анатолій Галактіонович Петрицький (1895-1964) був художником, який випереджав свій час, генерував нові мистецькі концепції, прокладав нові шляхи художнього розвитку.
У творчій спадщині Петрицького кожне наступне покоління зможе знайти й відповідно інтерпретувати певні мотиви або цілі естетичні пласти, закладені художником. Він писав картини, що фокусують драматизм людського життя, створював яскраві святкові панно, в барвистих ритмах яких звучить перегук з українським фольклором, як художник театру виконав вражаючі театральні декорації, будучи блискучим рисувальником сказав своє слово в оформленні книги.
Наприкінці 1920-х початку 1930-х років А. Петрицький створив велику серію живописних та графічних портретів своїх сучасників – діячів української культури (понад 150 творів), яка мала вийти у харківському видавництві «Рух». Жорстока хвиля сталінських репресій, що почалася 1933 року захопила багатьох портретованих і унеможливила вихід видання. Більшість портретів з цієї серії були знищені. В альбомі «Портрети сучасників» 1991 року опубліковані ті твори, які чудом збереглися.
|
|
Петрицький, А. Г. Портрети сучасників : альбом / А. Г. Петрицький. — Київ : Мистецтво, 1991. — 128 с. : іл. |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |