14 травня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження українського письменника, майстра експресіоністичної новели, громадського діяча – Василя Семеновича Стефаника (1871 -1936).
У творчості Стефаника було два періоди: перший припадає на 1897−1901, а другий на 1916−1933 рр.
1897 р. у чернівецькій газеті «Праця» побачили світ перші реалістичні новели Стефаника — «Виводили з села», «Лист», «Побожна», «В корчмі», «Стратився», «Синя книжечка», «Сама-саміська», які привернули увагу літературної громадськості художньою новизною, глибоким та оригінальним трактуванням тем з життя села.
Перша збірка новел — «Синя книжечка» вийшла у світ у 1899 році в Чернівцях і принесла Стефаникові загальне визнання та була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів, серед яких були Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська. У 1900 р. вийшла друга збірка Стефаника — «Камінний хрест», яку також сприйняли як визначну літературну подію. У 1901 році вийшла третя збірка новел Стефаника — «Дорога».
Другий період творчості В. Стефаника тривав з 1916 до 1933. Усього за цей період він написав 23 новели, в яких відбито криваве лихоліття, порушено гострі проблеми національної долі українців.
Дві ліричні сповіді Стефаника – «Моє слово» й «Дорога», новели «Давня мелодія» і «Вечірня година» написані за автобіографічними мотивами.
Василь Стефаник − великий знавець психології людини в її найкритичніші хвилини життя. Стефаникові новели вражають своєю виключною правдивістю, справжньою оригінальністю і художньою досконалістю.
Творчість та манера письма В. Стефаника мали великий вплив на розвиток української новелістики. Ім’я письменника стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу.
Наукова бібліотека університету налічує 28 назв творів В. Стефаника. Читати та перечитувати класику, кожен раз відкривати для себе щось нове завжди пізнавально і цікаво.
