Яків Андрійович Маркович (1696-1770) — український письменник, мемуарист і хроніст XVIII ст., народився у місті Прилуки в багатій старшинській родині. Освіту здобув у Києво-Могилянській Академії, був улюбленим учнем Феофана Прокоповича, вважався однією з найосвіченіших осіб свого часу, володів багатьма мовами, робив переклади філософських та релігійних творів, складав проповіді та вітальні вірші. Мав велику книгозбірню. Досяг вагомих успіхів у богослов’ї, але від духовної кар’єри відмовився. Його вабило світське життя, чини і багатство: бунчуковий товариш (1714р.), знатний військовий товариш (1718р.), наказний лубенський полковник (1721, 1723-1725рр.), брав участь у Сулацькому поході (1725-1727рр.), генеральний підскарбій. Член української делегації на коронацію імператриці Єлизавети Петрівни, де виголосив вітальну промову (1741р.). Один з найбагатших людей в Україні, володів 8 селами з підданими селянами. Але в українській історії
Я. Маркович став більш відомий не як військовий та державний діяч, а як літератор – автор щоденника, що охоплює 1716-1767рр., написаний тодішньою українською літературною мовою з ознаками північно-українського діалекту. Приводом до його ведення стали записки «Кроніка» його тестя, чернігівського полковника, згодом наказного гетьмана П. Полуботка про події, які відбувалися 1452-1715рр. Маркевич спочатку їх продовжив, а потім став вести «домашній протокол» (так він назвав свій «Щоденник») і вів його протягом 50 років. Він містить багатий матеріал про політичні й культурні події в Україні, відомості про життя і побут козацької старшини, становище селян та простих козаків. У щоденнику наведені дані про розміри маєтків російського дворянства і української старшини, про їх різнобічну діяльність по збільшенню прибутків своїх господарств. Про ціни на сільськогосподарські і промислові товари в Україні у 18 ст., про грошовий обіг і метрологію України. Автор щоденника уникав детальних записів про політичні події і не висловлював свого ставлення до них, проте окремі факти, наведені у щоденнику, свідчили про важкий тягар політики російського уряду для українського народу.
Спочатку щоденник був виданий у Москві в1859 р. онуком автора, потім О. М. Лазаревським у Києві в 3-х томах (1893-1897) і В. Модзалевським 4-й том у Києві — Львові (1913 р.).
