Барановський Петро Дмитрович (9 лютого 1892 р. — 12 червня 1984 р.) — радянський архітектор, відомий більше як реставратор пам’яток стародавнього зодчества, а також як один із авторів нових методів реставрації та консервації архітектурних об’єктів.
Петру Барановському наше місто зобов’язане відродженням унікальної пізньоруської пам’ятки – храму Параскеви П’ятниці. Кожному чернігівцю відома ця церква, яку вважають одним із неофіційних символів міста. Вона була збудована в кінці ХІІ початку ХШ ст. на міському торгу і присвячена святій Параскеві, покровительці торгівлі. В ХІХ-ХХ ст. це парафіяльна церква.
Страшних руйнувань зазнала П’ятницька церква у другу світову війну. Під час бомбардування міста німецькою авіацією 23 серпня 1941 р. вона обгоріла від запальних бомб, а під час бомбардування 26 вересня 1943 р. поряд з нею влучила бомба.
На щастя, для врятування пам’ятки було вжито термінових заходів – уже в грудні 1943 року до Чернігова був направлений один із найбільш кваліфікованих реставраторів країни П. Д. Барановський. Пам’ятка була у катастрофічному стані, їй загрожувало падіння. Незважаючи на зимовий час, що перетворив руїни у слизьку крижану глибу 18-ти метрової висоти, П. Д. Барановському вдалося провести дослідження й обмір церкви до самого верху і з’ясувати основні риси первинної архітектури пам’ятки.
Як писав А.А. Карнабід: « Я й зараз бачу, як П. Д. Барановський із своїм незмінним фотоапаратом «Москва», нехтуючи морозом, дереться вгору по вкритих льодом кам’яних брилах…, зримо бачу готові впасти в будь-який момент розшаровані шматки стін та стовпи-пілони…».
Вже в акті Надзвичайної Державної комісії від 1943 року Барановський зокрема писав: «П’ятницький храм – останнє і одне з найкращих досягнень високої культури домонгольської Русі, геніальна «лебедина пісня» мистецтва, як і його чернігівський же сучасник – неперевершене «Слово о полку Ігоревім».
Майже двадцять років свого життя П. Д. Барановський вивчає і реставрує чернігівську П’ятницьку церкву, повертаючи їй первинний вигляд. Тільки у 1962 році ці роботи, що відкрили новий розділ в історії архітектури, було завершено. Утрачені частини було відновлено, для робіт виготовлялася спеціальна цегла шести різновидів за зразками і розмірами давньої плінфи, а блоки, знайдені під час розбирання руїн, було вмонтовано в нові мури, які клалися за шаблонами, імітуючи техніку будування XII–XIII століть.
Переборюючи неймовірні труднощі, викликані непорозумінням з боку місцевої влади, та всілякі бюрократичні перепони, Петро Дмитрович з честю виконав намічене завдання. Проведені вченим точні обміри пам’ятника й відкрита ним система цегляної давньоруської кладки дали йому змогу провести реставрацію на найвищому науковому рівні, результатом чого стало відтворення первісного обрису П’ятницької церкви (не за аналогією, а так, як це було в дійсності).
Як справедливо зазначав наш земляк, талановитий архітектор А.А. Карнабід, «…в этих условиях само восстановление Пятницкой церкви в ее первоначальном виде было чудом. И Барановскому было дано это чудо сотворить».
