3 грудня виповнюється 300 років від дня народження Григорія Савича Сковороди (3.12.1722 – 9.11.1794) — українського просвітителя, гуманіста, філософа, поета та педагога.
Г. Сковорода — людина-легенда, найвидатніша постать в культурному та літературному житті України XVlll ст. Він є першим і єдиним у світі мандрівним філософом, який поєднував життя із вченням, постійним удосконаленням самого себе і довів, що щастя людини не залежить від місця і часу, плоті або крові, не міститься у високій посаді, владі або багатстві.
Народився Г.Сковорода 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині. З дитинства, спраглий до знань, навчався в дяка, який і помітив таланти дитини. Виявивши хист до навчання, вступив до Києво-Могилянської академії. За високий талант співака й музиканта запрошений до Петербурга співати у придворній капелі.
Опісля три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт. Бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував з ученими різних країн.
Із поверненням в Україну, викладав поетику та стародавні мови в Переяславському колегіумі. Працював викладачем (спочатку поетики, а згодом етики) у Харківському колегіумі, де поряд із педагогічною діяльністю займався літературною творчістю.
Під кінець 70-х років XVIII ст., після різних конфліктів з владою, Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме — мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. Подорожуючи, філософ ніколи не розлучався з Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. У сірій свитині, з мішком за плечима, з книжкою в руках — таким його бачили в Полтаві, Києві, під Москвою, в Харкові, на Курщині, Орловщині, у Воронежі, в Приазов’ї та інших місцях імперії. Таким він і увійшов в історію. Слава про нього йшла всюди, і кожний, чи то пан, чи селянин хотів його побачити й почути. Тож аудиторія його була дуже численна і різнорідна, і всі розуміли його — речника великої правди.
Перший український філософ не видав за життя жодної книги своїх творів, але його ідеї, байки, поезії з неймовірною швидкістю поширювались світом, люди переповідали їх один одному, велику їх частину знали напам’ять. Про нього у творах згадував сам Тарас Шевченко: «Кругом листочки обведу та й списую Сковороду».
Мандрівний філософ понад усе цінував свою волю, право самому визначати своє життя, жити так, як йому до вподоби, спілкуватися з людьми різного віку та професій — це Григорій Сковорода вважав найбільшим щастям для себе.
На могилі філософа написано «Світ ловив мене, та не впіймав». І це справді так. Щоб не дати спіймати себе в золоті тенета багатства та непотрібного розкошу, в тенета чиновницьких канцелярій, треба мати неабияку силу духу.
Жодна сфера життя людини не лишилася поза увагою мандрівного філософа Григорія Сковороди. Його творчість цікава і досі, а уважний читач знайде у філософських ідеях Сковороди відповіді й на свої власні питання…
До ювілею Григорія Сковороди запрошуємо переглянути віртуальну виставку видань із фондів НБ НУЧК імені Т.Г.Шевченка про життя і творчість митця. Сподіваємось, що видання з виставки будуть цікавими для шанувальників творчості Григорія Савича Сковороди та всіх, хто хоче більше дізнатися про видатного філософа та просвітителя.
