«ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ» — серія публікацій староукраїнських текстів 14-19 століть, що її здійснював Інститут мовознавства імені О.О. Потебні НАН України, тепер Інститут української мови НАН України, з метою збереження джерельної база для досліджень. Книги цієї серії виходили у Києві з 1961 року.
Перша книга цієї серії, що є у колекції бібліотеки НУЧК — Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская. — Київ : Наукова думка, 1964. — 204 с. — (Пам’ятки укр. мови ХVІ — ХVІІ ст. Наукова література).
Запропоноване наукове видання підготував відомий український мовознавець доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Василь Васильович Німчук(1933-2017).
У виданні опубліковано дві науково коментовані пам’ятки давньої української лексикографії (а також у додатках – іще кілька некоментованих пам’яток).
У другій половині ХVI ст. в Україні значних успіхів досягла шкільна освіта, очолювана братствами. Тогочасні школи потребували підручників, посібників, словників. У системі освіти ХVI і ХVIІ ст. великого значення надавалось вивченню церковнослав’янської мови. З метою задоволення потреб шкіл Л. Зизаній склав свій «Лексис».
«Лексис» Лаврентія Зизанія – перший друкований церковнослов’янсько-український словник, що вийшов у світ в м. Вільні у 1596 році. Словник Л. Зизанія відіграв значну роль у подальшому розвитку східнослов’янської лексикографії. У даному виданні «Лексис» Л. Зизанія друкується фотомеханічним способом вперше.
Лаврентій Зизаній (Тустановський) — відомий український мовознавець, педагог, письменник і церковний діяч, народився у 1550 році в Галичині. Був одним із найосвіченіших і найавторитетніших українських культурних і наукових діячів ХVI — ХVIІ ст., свідченням чого є його оригінальні твори й переклади з грецької мови. Працював у різних школах, напевно викладав цековнослов’янську мову. Як авторитетного вченого і педагога його запрошувала вчителем до своїх нащадків українська знать. Також є автором граматики церковнослов’янської мови під назвою « Грамматика словенська» та першого друкованого букваря «Наука ку читаню…». Помер видатний вчений у 1634 році.
У середини ХVIІ ст. в Україні продовжується робота над створенням перекладних словників. До цього часу належить і «Синонема славеноросская». «Синонема славеноросская» – рукописний словник XVII ст., укладений невідомим автором на основі переробки «Лексикона словенороського» Памва Беринди (1627). Це була перша спроба перекладного словника з реєстром слів старої української мови. Сучасною українською мовою цю назву можна передавати як «Синоніми словенороські». У словнику можна знайти чимало цікавих українських слів, хоча у цілому народна мова XVII ст. у ньому представлена недостатньо. Рукопис словника «Синоніма славеноросская» написаний українським скорописом середини – другої половини XVII ст. Текст рукопису у даному виданні транслітеровано згідно з «Правилами видання пам’яток української мови ХIV–ХVIІІ ст.» (Київ,1961).
У передмові до кожного з двох вищевказаних словників подається мовно-історичне дослідження пам’ятки, підготовлене упорядником Німчуком В.В.
Окрім того, у додатках до видання вміщено кілька визначних пам’яток східнослов’янської лексикографії, створених до появи «Лексиса» Л. Зизанія.
