Ще у 1750 р. останній гетьман України – граф Кирило Розумовський отримав від російської цариці Єлизавети Петрівни у подарунок місто Батурин, де він і почав облаштовувати власний побут, задумавши розбудувати Батурин як справжнє столичне місто з власним університетом, однак цей задум він так і не зміг втілити у життя. Уже у 1764 р. російська цариця Катерина ІІ вирішила ліквідувати рештки політичної автономії Лівобережної України та усунула Кирила Розумовського з посади. У зв’язку з цим, йому було заборонено відвідувати батьківщину, лише через три десятиліття колишній гетьман зміг повернутися до Батурина і збудувати лише один-єдиний, проте грандіозний палацово-парковий ансамбль.
Зведення палацу тривало з 1799 по 1803 pp. за проєктом видатного російського архітектора, шотландця за походженням, яскравого представника епохи класицизму Чарлза Камерона [1730 (1743)—1812]. Він був чудовим знавцем античності, автором вишуканих палацово-паркових ансамблів, а також витончено-ошатних інтер’єрів. Незважаючи на те, що проектування палацу в Батурині було для видатного столичного архітектора випадковим і раптовим, пам’ятку по праву вважають одним із найкращих його витворів, у якому видно почерк високого майстра як у загальному об’ємно-просторовому вирішенні будівлі, так і в її вишуканих і витончених деталях.
За свідченнями дослідників та мистецтвознавців, цей палац створював своєрідну єдність архітектури та пейзажу, яка більше ніде не виявлялася у такій повній мірі. Триповерховий палац, зведений у стилі класицизму був домінантою усього комплексу. По обидва боки розташовані двоповерхові флігелі, в яких налічувалось декілька десятків кімнат. Декоративною огорожею вони з’єднувались в одне ціле із палацом. За огорожею був розташований парк у англійському стилі.
Кожний поверх палацу мав своє функціональне призначення. У підвальному поверсі планувалося розмістити гардеробні кімнати і комори, на першому поверсі — бібліотеку та кабінети, на другому — зали для урочистостей, на третьому — спочивальні. Інтер’єр прикрашали ліпниною, розписами і плафонами, картинами і скульптурами роботи кращих майстрів своєї доби. Унікальним надбанням останнього гетьмана України Кирила Розумовського була бібліотека, в якій станом на 1774 р. нараховувалося приблизно дві тисячі примірників.
Після того, коли Кирило Розумовський помер у 1803 р., палац залишився без відповідного нагляду і упродовж багатьох років ним ніхто не займався, проте у 2003-2008 роках палац реставрували і він набув свого теперішнього вигляду.
У інтер’єрі відновленого палацу представлено портрети графського роду Розумовських, портрет архітектора Чарльза Камерона. У інтер’єрах другого поверху спостерігається витончена композиція, захоплююча гама кольорів, розпис і ліпнина, штори і паркет, – усе було виготовлено за зразками XІX ст. і оновлено за аналогами збережених робіт талановитого архітектора.
Музеї України передали свої експонати, а нащадки Розумовського подарували сімейну реліквію – коштовну гетьманську шаблю.
За місцем розташування, оригінальністю та виразністю загальної композиції, пишністю інтер’єрів і високою майстерністю виконання, Батуринський палац по праву вважають однією з найвидатніших і своєрідних пам’яток палацово-паркової архітектури України класицистичного періоду.
