Віктор Платонович Петров (псевдоніми — В. Домонтович) — український письменник, філософ, соціальний антрополог, літературний критик, археолог, історик і культуролог, доктор історичних та філологічних наук. Вважається одним з піонерів українського інтелектуального роману.
Художні твори В. Петров підписував як В. Домонтович. За власним визнанням автора він «знайшов це прізвище в українських документах литовського періоду». В литовській мові «damauntas» означає «той, що багато каламутить».
Народився 10 жовтня 1894 року в Катеринославі в родині священника. Дитинство пройшло в Одесі. 1913 р. закінчив Холмську чоловічу гімназію, а в 1918 р. історико-філологічний факультет Київського університету.
Працював в Етнографічній комісії Української Академії наук, був редактором Етнографічного вісника (1925-1929) та головою Етнографічної комісії (1927-1933).
В 1930 р. Петров отримав докторат за дослідження «Пантелеймон Куліш у п’ятдесяті роки. Життя. Ідеологія. Творчість».
З 1941 р. науковець знаходився в окупованому німцями Харкові.
Наприкінці війни Петров опинився в Німеччині, був пов’язаний з Українським науковим інститутом в Берліні та став одним із засновників Мистецького українського руху. Знаходячись в еміграції, 1947-1949 рр. викладав етнографію на філософському факультеті Українського вільного університету в Мюнхені та у Теологічній академії Української автокефальної православної церкви.
18 квітня 1949 року приблизно о 19.30 Віктор Петров вийшов зі своєї мюнхенської квартири в богемному районі Швабінг і безслідно зник.
Перед таємничим щезненням залишив у Мюнхені рукопис тексту «Українські культурні діячі – жертви більшовицького терору», де писав про терор як принцип державного управління.
Згодом виявилось, що він перебувє у СРСР та працює в Інституті матеріальної історії в Москві. Від 1956 р. працював у Київському Інституті археології.
Судячи з усього, починаючи з 30-х років Віктор Петров співпрацював з радянською розвідкою. Його раптове зникнення з української еміграції в Мюнхені і знаходження після того в Москві дають підстави говорити про таку співпрацю.
До архівної справи співробітника спецслужб Віктора Петрова доступ поки що закритий. Можна лише гадати, які таємниці вона приховує… Утім з романів В. Домонтовича про їхнього автора також можна дуже багато дізнатися, але це потребує пильного читання.
В.Домонтович добув визнання як автор романізованих біографій та художніх творів, серед яких «Дівчина з ведмедиком» (1928), «Доктор Серафікус» (1947), «Без ґрунту» (1948) та ін.
Ще Віктор Петров виявив себе яскравим інтелектуалом в українському науковому світі. Науковий доробок вченого за півстоліття склав до 200 праць з мовознавства, фольклористики, літературознавства й етногенезу. Як етнограф Петров написав кілька десятків статей в Українській радянській енциклопедії. Написав монографії про «Походження українського народу» (1947), «Скіфи мова і етнос» (1968) та «Етногенез слов’ян» (1972).
Як археолог був залучений до розкопок Трипільської культури та ранніх слов’янських поселень.
Віктор Петров помер в 1969 р. та похований в Києві на Лук’янівському військовому цвинтарі.
До вашої уваги добірка наукових праць та художніх творів Віктора Платоновича Петрова(Домонтовича) з фондів Наукової бібліотеки.
