375 років тому, на межі червня-липня 1651 року, біля невеличкого містечка Берестечка зустрілися три великі армії: з одного боку – Військо Запорізьке на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким і татарське військо на чолі з кримським ханом Іслямом ІІІ Гераєм, з іншого – армія Речі Посполитої на чолі з королем Яном ІІ Казимиром. Це була найбільша битва війни 1648−1654 років між Військом Запорозьким та Річчю Посполитою.
Битва під Берестечком не стала новою перемогою гетьмана Богдана Хмельницького у війні. Після перемог при Жовтих Водах, під Корсунем і Пилявцями та Зборівського договору ця поразка виглядала нищівною та непоправною. Проте, незважаючи на вимушений відступ, всупереч несприятливим умовам, погоджуючись на невигідні для козацької держави умови нового Білоцерківського договору, гетьман Богдан Хмельницький не втратив віри, не змирився з тимчасовою поразкою і продовжив збирати нові сили для подальшої боротьби.
Джерела періоду Берестецької битви представлені різноманітними документами: звіти польських воєначальників та очевидців, які описують диспозицію військ короля Яна II Казимира та перебіг боїв біля сіл Пляшева і Солонів; листування королівського двору, накази щодо мобілізації та матеріали сеймів; автентичні листи учасників цих подій, написанні напередодні та під час битви, або безпосередньо після неї. Значна частина цих джерел була опублікована ще у середині ХІХ – на початку ХХ ст.
Українських першоджерел, написаних безпосередньо учасниками подій з боку козаків, збереглося небагато. Детальна картина битви (червень-липень 1651 року) відновлюється завдяки сукупності козацьких літописів та розвідкам сучасних істориків. Найбільш відомі українські письмові джерела, де описується Берестецька битва, належать до пізніших літописів, які базувалися на тогочасних, почасти втрачених архівах:
-
- Літопис Самовидця — найстаріший козацький літопис, який лаконічно, але точно фіксує перебіг подій, зраду татар і відступ.
- Літопис Григорія Грабянки — містить розгорнуті описи битви та героїчних дій наказного гетьмана Івана Богуна.
- Літопис Самійла Величка — найдетальніший козацький літопис, що включає емоційні описи трагедії козаків та спроби гетьмана втримати союзників.
Тогочасних українських документів збереглось вкрай мало і вони дуже фрагментарні:
-
- Листи полковників — збереглися листи миргородського полковника С. Ратченка та полтавського П. Яковенка, написані безпосередньо перед битвою (червень 1651 р.), які висвітлюють перебіг подій під Зборовом.
- Гетьманські накази — важливим актовим матеріалом є наказ Богдана Хмельницького від 7 липня 1651 року, який регламентував збір полків під Білою Церквою для оборони після Берестечка.
Про Берестецьку битву писали визначні вітчизняні історики М. Грушевський, М. Костомаров, Д. Дорошенко та інші — класики української історіографії, які включили аналіз Берестецької битви у загальний контекст повстання Богдана Хмельницького.
Наукова бібліотека запрошує шановних читачив розглянути зазначену подію на підставі наявних історичних джерел – документів, літописів, праць істориків і прослідкувати відгомін подій, пов’язаних із Берестечком в історіографії XVIII-XX століть та археологічних знахідках.
