Анатолій Рибаков народився 14 січня 1911 року у сім’ї інженера Наума Аронова у с. Держанівка Чернігівської губернії. Дитинство провів у м. Сновськ на Чернігівщині, з 1919 року жив у Москві. У 1930 році вступив до Московського інституту інженерів транспорту.
У листопаді 1933 року був заарештований та засуджений на 3 роки заслання за «політичною» статтею. Під час Другої світової війни пройшов шлях від оборони Москви до штурму Берліна. Останнє звання — гвардії інженер майор. За відзнаку в боях з німецько-фашистськими загарбниками визнаний таким, що не має судимості.
У 1960 році повністю реабілітований.
Автор романів: «Водії» (1950), «Катерина Вороніна» (1955), «Літо в Сосняках» (1964), «Важкий пісок» (1978), «Діти Арбата» (1987), «Тридцять п’ятий та інші роки» (1988), «Страх» (1990), «Прах і попіл» (1994), автобіографічного роману «Роман-спогади» (1997) та повістей знайомих з дитинства — «Кортик» (1948), «Бронзовий птах»(1956), «Пригоди Кроша» (1960), «Канікули Кроша» (1966) й також «Невідомий солдат» (1970), «Постріл» (1975).
У 1995 році було видане зібрання творів автора у 7-ми томах.
Книги видавалися у 52 країнах, загальним накладом понад 20 мільйонів примірників.
Більшість творів А. Н. Рибакова були екранізовані.
