(160 років від дня народження Володимира Івановича Самійленка (1864-1925), відомого українського поета-лірика, сатирика, драматурга та перекладача. Довгий час живий і працював у Чернігові та Добрянці).
Третього лютого минає 160 років від дня народження яскравого самобутнього письменника, журналіста, перекладача та сатирика Володимира Івановича Самійленка.
Народився у с. Великі Сорочинці Миргородського повіту на Полтавщині. Був позашлюбним сином поміщика Івана Лисевича та кріпачки Олександри Самійленко.
Початкову освіту майбутній письменник отримав у дяка, а потім у Миргородській початковій школі. 1875 року вступив до Полтавської гімназії.
З 1884 до 1890 року навчається на історико-філологічному факультеті Київського університету де був, мабуть, єдиним на той час студентом зі своєрідним «соціальним статусом». Навчаючись, увійшов до літературно-мистецького гуртка «Плеяда» та потоваришував із Лесею Українкою, Оленою Пчілкою, Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким.
Перший збірник «З поезій Володимира Самійленка» вийшов у Києві 1890 року.
Впродовж 12 років (1893 – 1917) життя поета тісно пов’язане з Чернігівщиною.
З 1893 по 1900 рр. В.Самійленко жив у Чернігові, де працював у губернському земстві на посаді секретаря редакції «Земського сборника». Тут він близько зійшовся з українським байкарем Л.Глібовим, етнографом С. Носом, О. Русовим, а згодом із Б. Грінченком. Творчі та дружні взаємини поєднували Володимира Самійленка з Михайлом Коцюбинським.
У Чернігові 1896 року поет одружився з Ольгою Степанівною Орєшко-Якименко. Подружжя мало чотирьох дітей: двох доньок і двох синів.
Ще до приїзду в Чернігів поет розпочав роботу над віршованою драмою у 5 діях «Маруся Чураївна», яку завершив у жовтні 1894 р. «Цю драму, згадував В.Самійленко, я читав на вечірці в господі Іллі Шрага під час приїзду до Чернігова Марка Кропивницького. Він тоді зробив мені деякі сценічні уваги, якими я скористався».
У Чернігові були написані комедії «Химерний батько», «Дядькова хвороба», яку ставив у Києві Микола Садовський, «Драма без горілки» (вміщено у «Зорі» й збірнику Б.Грінченка «Хвиля за хвилею»), сатира-фантазія «У Гайхан Бея». До цього ж періоду належать поезії В.Самійленка: гімн «Україна», «На печі», «Поет-віршошкряб», «По Шевченку», «Всеросійське свято», «Діалог Грінченка та Самійленка» та ін.
Склавши іспит на нотаріуса відкрив власну нотаріальну контору в містечку Добрянка на Чернігівщині, де працював до 1917 року.
Чернігівщина залишила незглибимий слід у творчому й особистому житті Володимира Самійленка.
Про його перебування у нашому краї нагадують меморіальна дошка на приміщенні колишнього Чернігівського губернського земства, вулиця у Добрянці має його ім’я.
Творча спадщина В. Самійленка охоплює ліричні, гумористичні та сатиричні поезії, фейлетони та драматичні твори. Найповніше талант письменника виявився у гумористичній та сатиричній поезії.
Іван Франко сказав про Самійленка: «Він українець, свідомий українець, всією душею відданий своїй країні та своєму народові»
Ти звеш мене, і на голос милий твій
З гарячою любов’ю я полину;
Поки живуть думки в моїй душі,
Про тебе, ненько, думати не кину.
Як мрію чисту з найкращих мрій,
Я поховаю в серці Україну,
І мрія та, як світище ясне,
Повністю правдивим поведе мене.
1888 р. В. Самійленко «Україна»