«Чернігівський шлях В. Самійленка»

(160 років від дня народження Володимира Івановича Самійленка (1864-1925), відомого українського поета-лірика, сатирика, драматурга та перекладача. Довгий час живий і працював у Чернігові та Добрянці).
 

   Третого лютого минає 160 років від дня народження яскравого самобутнього письменника, журналіста, перекладача та сатирика. Володимира Івановича Самійленка.
   Народився у с. Великі Сорочинці Миргородського повіту на Полтавщині. Був позашлюбним сином поміщика Івана Лисевича та кріпачки Олександри Самійленко.
   Початкову освіту майбутній письменник отримав у дяка, а потім у Миргородській початковій школі. 1875 року вступивши до Полтавської
гімназії.
   З 1884 до 1890 року навчається на історико-філологічному факультеті Київського університету де був, мабуть, єдиним на той час студентом зі своєрідним «соціальним статусом». Навчаючись, увійшов до літературно-мистецького гуртка «Плеяда» та потоваришував із Лесею Українкою, Оленою Пчілкою, Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким.
   Перший збірник «З поезій Володимира Самійленка» вийшов у Києві 1890 року.
    Протягом 12 років (1893 – 1917) життя поета тісно пов’язане з Чернігівщиною.
  З 1893 по 1900 рр. В.Самійленко живий у Чернігові, де працював у губернському земстві на посаді секретаря редакції «Земської збірки». Тут він близько зійшовся з українським байкарем Л.Глібовим, етнографом
С. Носом, О. Русовим, а згодом із Б. Грінченком. Творчі та дружні взаємини поєднували Володимира Самійленка з Михайлом Коцюбинським.
  У Чернігові 1896 року співак одружився з Ольгою Степанівною Орєшко-Якименко. Подружжя мало чотирьох дітей: двох доньок та двох синів.
    Ще до приїзду до Чернігова співає розпочавши роботу над віршованою драмою у 5 діях «Маруся Чураївна», яку завершив у жовтні 1894 р. «Цю драму, згадував В.Самійленко, я читав на вечірці у панові Іллі Шрага під час приїзду до Чернігова Марка Кропивницького. Він тоді зробив мені деякі сценічні уваги, якими я скористався».
   У Чернігові були написані комедії «Химерний батько», «Дядькова хвороба», яку ставив у Києві Микола Садовський, «Драма без горілки» (вміщено у «Зорі» та збірнику Б.Грінченка «Хвиля за хвилею»), сатира-фантазія «У Гайхан Бея». До цього ж періоду належать поезії В.Самійленка: гімн «Україна», «На печі», «Поет-віршошкряб», «По Шевченку», «Всеросійське свято», «Діалог Грінченка та Самійленка» та ін.
   Склавши іспит на нотаріуса відкрив власну нотаріальну контору в містечку Добрянка на Чернігівщині, де працював до 1917 року.
   Чернігівщина залишила неглибокий слід у творчій та особистій житті Володимира Самійленка.
    Про його перебування у нашому краї нагадують меморіальна дошка на приміщенні колишнього Чернігівського губернського земства, вулиця біля Добрянці має його ім’я.
   Творча спадщина В. Самійленка охоплює ліричні, гумористичні та сатиричні поезії, фельетоні та драматичні твори. Найповніше талант письменника виявився у гумористичній та сатиричній поезії.
   Іван Франко сказав про Самійленка: «Він українець, свідомий українець, всією душею відданий своїй країні та своєму народові»
 
 Ти звеш мене, і на голос милий твій
З гарячою любов’ю я полину;
Поки живуть думки в моїй душі,
Про тебе, ненько, думати не кину.
Як мрію чисту з найкращих мрій,
Я поховаю в серці Україну,
І мрія та, як світище ясне,
Повністю правдивим поведе мене.
 
1888 р. В. Самійленко «Україна» 

Володимир Іванович Самійленко