До Дня науки в Україні. Краєзнавчі мініатюри: «Син священника з Понорниці, який тридцять три роки вчив Петербург анатомії: невідома історія Петра Загорського»

    1836 рік ювілей Петра Андрійовича Загорського. Йому було сімдесят два. За плечима – тридцять три роки на кафедрі анатомії, перший підручник, сотні учнів і революція в медичній освіті. А народився він у Понорниці на Чернігівщині, 20.08.1764 року та був другою дитиною у родині сільського священника. Батько служив у Понорницькій парафії.
   Першу освіту Петро здобув удома. У дванадцять років потрапив до Чернігівського колегіуму, Петро був здібним студентом, яким пишався Колегіум.   Після навчання  хлопець повернувся в Понорницю. Рік працював ратманом – засідателем при місцевій ратуші. А потім поїхав до Петербурга.
   У 1784 році Загорський вступив до медико-хірургічного училища при Генеральному госпіталі. Навчання тривало п’ять років. Потім – кафедра анатомії: спочатку прозектор, потім ад’юнкт-професор, а з 1800-го – керівник кафедри. Цю посаду він обіймав тридцять три роки, до 1833-го.
    Загорський застав медичну освіту в стані, коли студенти вивчали тіло за книжками. Він зробив те, що до нього ніхто не наважувався зробити системно: запровадив обовʼязкові практичні заняття на трупах. Кожен студент мав працювати руками, бачити органи, розуміти структуру тіла не з ілюстрацій, а з реального досвіду.
   1802 року видав перший підручник з анатомії – «Скорочена анатомія, або Керівництво до пізнання будови людського тіла». Підручник витримав пʼять видань і став стандартом для цілого покоління лікарів. Загорський також упорядкував анатомічну термінологію – ввів систему, якою потім користувалися десятиліттями. Автор класифікації фізичних вад, робіт по аномаліях розвитку та механізму їх виникнення, основоположник еволюційного напрямку анатомії, одним з перших зробив висновок, що між функцією органу та його будовою існує тісний взаємозв’язок, заклав основи макроскопічної гістології.
   Серед учнів Загорського – Ілля Буяльський, який став одним із найвидатніших хірургів XIX століття. А учнем Буяльського був Микола Пирогов – засновник воєнно-польової хірургії. Ланцюжок від понорницького священника до Пирогова – три покоління, і все починалося з кафедри Загорського.
   За тридцять три роки він написав понад шістдесят пʼять наукових праць, дослідив сотні анатомічних препаратів, описав випадки тератології – природжених вад розвитку. Його колекція зберігалася в анатомічному кабінеті академії.
   Петро Андрійович був одружений на доньці Никона Карпинського. Діти Петра Андрійовича – Олександр Петрович, Петро Петрович, Олександра Петрівна, Катерина Петрівна за спогадами Загорських кінця 19 століття приїздили на Батьківщину свого батька. Олександр Петрович Загорський продовжив справу батька, а його нащадки й сьогодні працюють у медицині.
   Петро Андрійович Загорський помер 20 березня 1846 року в Петербурзі. Дійсний статський радник, академік Петербурзької академії наук, почесний член семи наукових товариств.
   Шануємо наших світочів!