1010 років від початку закладення (1011–1018) Софії Київської (або Софійського собору) – визначної пам’ятки історії та архітектури України.
Собор святої Софії, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам’ятка української архітектури і монументального живопису ХІ — ХІІІ століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Та ще Софійський собор — найдавніший духовний, політичний і культурний центр України.
Тут зводили на престол київських князів і вручали їм символи державної влади, підписували політичні угоди, проводили церковні собори й посвячували митрополитів.
На площі перед собором зустрічали іноземних послів, збирались на віче, де вирішували найважливіші питання державної ваги — справи війни і миру. При соборі велося літописання. Перша бібліотека була зібрана саме в підвалах святині. За описами очевидців, вона містила понад 1000 книг.
У першій половині ХVІІ ст., за доби митрополита Петра Могили, Софія була осередком відродження православної Церкви. В часи Визвольної війни 1648-1654 роках під проводом Богдана Хмельницького вона стала символом відновлення державності України. На зламі ХVІІ-ХVІІІ ст. гетьман Іван Мазепа, розбудовуючи суверенну національну державу – Гетьманщину, ототожнював її зі Св. Софією, бо називав «Тріумфальною Церквою Премудрості Божої».
На початку ХХ ст. на Софійській площі відбулось проголошення IV Універсалу Центральної Ради та «Акту Злуки» – урочисте об’єднання в єдину державу Української Народної (УНР) і Західноукраїнської Народної (ЗУНР) республік, яким впровадили формулу 1895 року про соборну, демократичну Україну «від Сяну і по Кавказ».
Тут у 1991 р. Всеукраїнським народним віче підтримано Акт про державну незалежність України.
15 грудня 2018 року в соборі святої Софії відбувся об’єднавчий собор.
3 лютого 2019 року у соборі відбулася інтронізація блаженнійшого Єпіфанія на предстоятеля Православної Церкви України.
Софія Київська – єдине місце у світі, де збереглася така велика кількість мозаїк і фресок ХІ століття (260 м² і 3 000 м² відповідно). Вони мають 177 кольорів і відтінків.
Найвідоміша мозаїка собору – Оранта, це майже шестиметрове зображення Богоматері, викладене з двох мільйонів кубиків кольорової смальти. Древній канон зображення богині, який зустрічається ще на вишитих рушниках і писанках — з піднятими вгору руками. З давніх-давен українці таке зображення називали Берегинею, або ж просто Богинею. Греки — Орантою, що означає «та, що молиться». Зображення побудовано з урахуванням деяких оптичних ілюзій: тому, хто заходить в храм, здається, що Оранта, що височіє над вівтарем, робить крок до нього, хто стоїть перед вівтарем, здається, що вона сидить на незримому троні. А якщо дивитися на неї з другого поверху храму, звідти, де були колись місця для молитовного усамітнення князя, його родини і найближчого оточення — Оранта стоїть і дивиться в очі. Вже багато віків із вуст в уста передається заповідь: доки стоїть у Софії Оранта, стоятиме й Київ.
Сьогодні Софія – це справжня культурна скарбниця: тут і архітектура, і скульптура, і малярство, і ювелірне мистецтво зібрані в один потужний акорд…
Софія Київська пережила та побачила на своєму віку стільки, що про це можна говорити нескінченно. Докладніше про тисячолітню історію, унікальні мозаїки, фрески та нерозгадані таємниці розповість віртуальна виставка «Софія Київська – серце і символ вічності України».