У скарбниці світового героїчного епосу український — один з наймолодших. Немає в ньому, ані міфічних постатей, ані надприродних сил; є живі люди, реальні події. Від давніх часів йшли вони в парі — історія і кобзарська пісня. Розбіжностей між документальними джерелами і народним пісенним літописанням майже немає, бо історію кобзарі і бачили, і творили самі. Ще «Слово о полку Ігоревім» залишило нам образ віщого Бояна, який «співав славу» старому князю Ярославові, хороброму Мстиславові. Київський літопис 1137 року згадує «співця гараздого» Мануйла, а Волинський літопис 1241 р. — Митусу. Кобзарі першими дізнавалися про майбутні повстання і вирушали з Січі, аби своїм словом і співом розбудити народ. Ішли від села до села, від церкви до церкви і сповіщали потім ватажкам про готовність до виступів. Разом з побратимами вони були у походах, разом з ними гинули. На Січ проміняв сите життя при дворі київського губернатора кобзар Рихліївський, на прізвище Бандурка. А славний фастівський полковник Семен Палій, якого Петро І заслав до Сибіру, і в неволі не розлучався з кобзою.
Кобзарство стало самобутнім явищем світової культури. Західна Європа знала про українських кобзарів і лірників ще в XVI ст. Прославились наші бандуристи Войташек, Веселовський, Білоградський. А ім’я народного співця Остапа Вересая потрапило на сторінки періодичних видань Франції, Англії, Німеччини, Австрії, Польщі, Чехословаччини.
Мистецтву кобзарів, бандуристів лірників присвячено багато книжок, наукових праць, статей, але сьогодні Наукова бібліотека пропонує вашій увазі працю письменника, історика, бандуриста-віртуоза, бандурного майстра, вояка Армії УНР Василя Ємця (1890-1982) – «Кобза та кобзарі». Книга була видана в Берліні 1923 р., в 1957 була перевидана в Нью-Йорку та ще раз перевидана в Києві в 1991 р.
В. Ємець народився на Харківщині, а помер у Лос-Анжелесі. Його відправив у еміграцію Іван Огієнко — щоб зберегти для України талант. Автор співав «Вже воскресла Україна…», а створена ним у Києві капела бандуристів стала сьогодні Національною заслуженою. Позбавлений права дихати повітрям України, Василь Ємець невпинно знайомить Європу з нашою культурною спадщиною, концертує у Чехословаччині, Німеччині, Бельгії, Литві, Польщі, Франції та Америці. Газети називають його українським самородком, «кобзарем у фраку», музичним дивом. «Хай буде світ у ваших ніг», — захоплено пишуть артистові слухачі.
Йдучи своїм творчим шляхом, Василь Ємець не тільки концертує, але й записує платівки з українськими піснями та думами, видає друком близько 40 творів та наукових праць з історії українського кобзарства, життєписів визначних бандуристів тощо.
Найвідоміша його праця «Кобза і кобзарі». У дослідженні висвітлено версії походження кобзи й бандури, охарактеризовано особливості гри на них, розглянуто кобзарські пісні, життя кобзарів і діяльність кобзарських братств. Текст доповнено малюнками. Надруковано перелік літератури про кобзарські думи й кобзарів, підготований бібліографом, істориком і громадським діячем Зеноном Кузелею.
Ми вклоняємось Василю Костьовичу і дякуємо за те, що своїм духовним життям зумів гідно вплести пісенну Квітку України в золотий вінок світової культури.
До речі у 1917-1918 р.р., Василь Ємець учителював в Сосницькій дівочій гімназії на Чернігівщині.
Наукова бібліотека запрошує переглянути віртуальну виставку «Народні співцi історії».
