Зигмунд Фрейд — знаменитий лікар-психіатр и психоаналітик, який жив у Австрії на грані XIX-XX століть. Вчення Зигмунда Фрейда дуже вплинуло на сферу медицини, психології, а також на науку та культуру XX століття. Викладені у його книгах новаторські ідеї у свій час викликали резонанс у науковому світі, а суперечки не стихають і досі. Повне зібрання усіх книг Зигмунда Фрейда складає 24 томи. Серед найвідоміших — «Тлумачення снів», «Тотем і табу», «Я і Воно», «Психопатологія звичайного життя» та інші.
Засновник психоаналізу народився весною 1856 року в єврейській сім’ї у місті Фрайбург Австрійської імперії. Навчався на медфакультеті Венського університету. В 29 років став доктором медицини. У кінці 1890-х років зацікавився психіатрією. Розробив власну методику вільних асоціацій та тлумачення сновидінь, вивчав людське несвідоме, сформував концепцію структури психіки. Звідси пішла теорія психоаналізу, якій він присвятив усе життя.
У 1876-1882 роках працював в лабораторії психології Ернста фон Брюке, вивчав гістологію нервових клітин, працював в Інституті фізіології, де займався вивченням проблем психоаналізу. Потім перейшов до головного шпиталю Відня. Одержав звання приват-доцента неврології. Відкрив приватну практику психоаналітика.
1902 року до Фрейда нарешті прийшла слава й визнання. Йому було надане звання професора-асистента. 1922 року Лондонський університет вшанував п’ятьох геніїв людства, зокрема і Зигмунда Фрейда. Відтак психоаналітик став популярним не лише в Європі: його запрошували на лекції в США, він отримував великі гонорари.
Після захоплення Австрії Гітлером книги Зигмунда Фрейда публічно спалили на площі, а автора кинули до єврейського гетто. Прихильникам психоаналітика вдалося його викупити та переправити з сім’єю до Лондону, де той і помер у 1939 році у 83 роки.
У світі існує три музеї З. Фрейда: у Відні, де він працював, у Лондоні, де він провів останній рік свого життя, та в Пржиборі (Чехія) – у будинку, де він народився.
