Архип Куїнджі – один з найнезвичайніших та найвидатніших пейзажистів другої половини XIX століття. Він умів передати світлові потоки так, що вони “оживали” на полотні. Але слава прийшла до нього не відразу. Та попри все художник зумів вписати своє ім’я на скрижалі історії мистецтв.
Архип народився 27 січня 1841 року в передмісті Маріуполя. Рано залишився без батьків, тому виховувався у родині дядька та не відчував себе хоч чимось обділеним. Хлопця цікавила тільки одна річ на світі – малювання. Першими полотнами юного художника було все, що траплялося на очі – паркани, стіни, афішні тумби. Змалку Архип звик до праці. Доводилося заробляти гріш і в пекарнях, і на будівництві, і в крамницях. У 1865 році Куїнджі поїхав до Петербурга вступати в академію. Але вступ провалився, наступна спроба – невдача. На треті вступні іспити Архип взяв із собою власну картину, яка справила непогане враження на комісію. Зрештою йому присвоїли звання “вільний художник”. Звання давало можливості, але не давало доходу. Відомо, що взяли Куїнджі в Академію тільки через два роки. Але Академію художник не закінчив. Як тільки майстерність Куїнджі було визнано публікою і критикою, Архип вирішив – досить протирати штани й покинув навчання. 1870 роки XIX століття стали періодом розквіту творчості художника. Куїнджі ввійшов до гурту “передвижників” і все шукав нових відтінків і нових способів перенести побачене на полотно. У 1878 році художник брав участь у Всесвітній виставці в Парижі. Самобутній стиль його полотен відзначили чимало французьких критиків. Тому не дивно, що від художника чекали тільки одного – шедеврів. Але напружена праця виснажила майстра. Картина “Дніпро вранці” не викликала захоплення, критики відгукнулися стримано. А ще вийшла стаття, у якій художника звинуватили в одноманітності полотен. Для Куїнджі це стало трагедією, і він перестає експонуватися. Художнє мовчання тривало понад 20 років. У цей час художник викладав в Академії, але жодної виставки проведено не було. Хоча ним було створено понад 200 ескізів, які нині вважаються бездоганними зразками імпресіонізму.
Найвизначнішими полотнами Куїнджі є:
“Степ” (дві картини, 1875);
“Чумацький шлях у Маріуполі”(1875);
“Українська ніч” (1876);
“Вечір в Україні” (1878);
“Березовий гай” (1879);
“Місячна ніч на Дніпрі” (1880);
“Дніпро вранці” (1881);
“Захід сонця в степу” (1900);
“Хмари” (1882);
“Море. Крим” (1898-1908).
У 1901 році Куїнджі вперше за багато років показав нові картини – “Вечір в Україні”, “Христос в Гетсиманському саду” і “Березовий гай”. Восени того ж року Куїнджі влаштував публічну виставку, яка мала шалений успіх. Останні роки життя Архипа Івановича мучили хвороби, він майже не виходив з дому. 4 липня 1910 року серце художника зупинилося назавжди.
