У Нижній Сілезії (Польща) є невелике стародавнє місто Легниця. Його історія дуже подібна до історії нашого рідного міста. Тут близько 985 року було засновано поселення, згодом побудовано замок. У 1149 році Легниця стає однією зі столиць першої князівської династії П’ястів і залишається такою майже п’ять століть. Протягом всієї історії на території міста, або у безпосередній близькості проходили різні пам’ятні битви. У квітні 1241 року, неподалік Легниці відбулась одна з найважливіших битв середньовічної Європи. Це був бій між Монгольською імперією і об’єднаними європейськими силами, між християнами та мусульманами.
Все XIII ст. проходить під знаком небачених за розмахом завоювань Монгольської імперії.
В 1239 році величезне татаро-монгольське військо під проводом хана Батия вторглося в південноруські землі, штурмом взяли Чернігів (18 жовтня 1239 р.) і Київ (6 грудня 1240 року), сотні інших міст Київської княжої держави і Галицько-Волинського князівства. У 1241 р. монголи здійснили зимовий похід через Карпати і вторглися в межі Польщі і Угорщини.
Основний удар, розділеного на дві частини монгольського війська, наносився по Угорщині, але набагато більш серйозні наслідки для доль всієї Європи міг мати похід другої групи монгольського війська, яка перейшла по льоду Віслу, зайняла Краків (24 березня 1241 р.), перемахнула через Одер і виявилася практично в серці Європи, відрізавши Польщу від Німеччини.
Рух монголів було зупинено облогою цитаделі – міста Бреслау. Назустріч їм виступила об’єднана польсько-німецька армія, на боці якої воювали крім поляків, силезійців і моравців — суворі баварські шахтарі, загін тамплієрів і найманці з багатьох європейських земель, аж до Англії та Франції. Керував ними — Генріх II Благочестивий, який був князем Сілезії, Великопольським, Краківським і вважався найсильнішим правителем королівства. Хан Байдар, командувач татаро-монгольського війська, не чекаючи наближення противника, зняв облогу Бреслау і пішов у наступ на об’єднані сили Генріха II Благочестивого.
Тумени Байдар-хана і армія Генріха II зустрілися в єдиноборстві 9 квітня 1241 року біля польського містечка Легниця. У німецьких хроніках воно зветься, як Вальштат, або «Доброго поле».
Спочатку армія Генріха Благочестивого зуміла перемогти передові монгольські війська, але врешті-решт була оточена і розбита. Війська Західної і Центральної Європи зазнали страшної поразки. Князь Генріх II загинув. Його відрубану голову монголи начепили на спис і принесли до воріт Легниці, сподіваючись на капітуляцію захисників міста. Після безуспішного залякування жителів Легниці загарбники, які зазнали в битві серйозних втрат, відмовилися від завоювання Легниці і через Моравію відступили до Угорщини.
Територія Польщі та Німеччини була залишена військами хана Байдара. Німеччина і вся Північно-Західна Європа уникли монгольської навали. Дослідники й досі сперечаються про причини повернення Батия на схід.
Ця битва, хоча і закінчилася поразкою польського війська, ознаменувала собою закінчення Західного походу монголів і припинення їх експансії Західної Європи. Польські лицарі, склавши свої голови на полі бою, знекровили противника, підірвали його сили та змусили відмовитися від подальшого просування до Європи.
Легнічани пам’ятають свою героїчну й славну історію та шанують своїх героїв. У 1242 році на місці битви, де загинув князь Генріх, його вдовою княгинею Анною було закладено костел Святої Трійці. Зараз в ньому розташовується експозиція музею Легницької битви.
І поляки, і німці вважають історію Легницької битви частиною свого національного минулого.
Вальштатська битва
