185 років від дня народження Михайла Петровича Драгоманова (1841–1895) – справжнього патріота, котрий вважав, що головною причиною тієї хвороби, котра під’їдає всі зусилля українського народу, є відсутність незалежності. Зіграв важливу роль у творенні першого українського політичного проєкту – Русько-Української радикальної партії (1890).
Походив із родини дрібних дворян, нащадків козацької старшини, де сповідували ліберальні погляди. Доводився рідним братом письменниці та громадській діячці Олені Пчілці, дядьком – Лесі Українці, Михайлу Косачу й Оксані Драгомановій, батьком – Світозару Драгоманову, Аріадні Труш, Лідії Шишмановій, а також тестем художнику Івану Трушу та болгарському вченому і політику Івану Шишманову. Іншими словами, якщо навіть стисло написати про його родичів, книжку слід назвати “Історія класичного українофільства”.
Навчався і працював у Київському університеті. Один із організаторів «Старої громади» в Києві.Палкий патріот, знавець рідної й світової культури (знав п’ять європейських мов). Лідер передової суспільно-політичної думки в Україні після смерті Тараса Шевченка.
Був політиком, філософом, істориком, економістом, фольклористом, літературознавцем, публіцистом. Автор понад 2 тисяч творів з різних наукових галузей, що підписував свої праці псевдонімами “Кирило Василенко”, “Волинець”, “М. Галицький”, “М. Гордієнко”, “Чудак”, “Українець”.
Засновник української зарубіжної періодики. У Женеві створив Вільну українську друкарню і «Женевський гурток» – перший український соціалістичний осередок, який у 1878–1883 роках об’єднав публіциста Остапа Терлецького, правника і соціолога Максима Ковалевського, історика, педагога Якова Шульгина, поета, філософа, громадського діяча Івана Франка і публіциста Михайла Павлика. Разом вони видавали громадсько-політичний та науково-літературний збірник «Громада» (перший безцензурний в історії української преси).
Політичним ідеалом Драгоманова була федеративна держава, побудована на самоуправних принципах на всіх рівнях – від сільської громади до державного управління. Вважав себе соціалістом, однак в центр уваги ставив свободу особистості. Критично сприймав марксизм і рішуче заперечував терористичні методи російських народників, вважаючи, що «чиста справа потребує чистих рук».
Популяризатор спадщини Тараса Шевченка. У 1882 році видав у Женеві поему «Марія» із власним вступним словом і коментарями – спершу українською мовою, переданою латинським шрифтом, а 1885-го – в перекладі російською. Всього у Швейцарії він видав без цензури 112 назв книг і брошур, у тому числі 37 українською мовою.
Драгоманов вірив у європейське майбутнє України. Відома така його порада українській молоді щодо того, як вирішити українські проблеми у вільному світі: «Лишень тоді, коли ми покажемо свою силу хоч на частині власної землі, зверне на нас увагу й Європа. Наївно ждати, щоб загал людей, навіть найгуманніших, турбувався за других тільки тому, що їх б’ють. Хіба мало кого б’ють на земній кулі?! Люди цікавляться лише тими, хто одбивається, і таким лишень, звичайно, допомагають. Виходить, що лікування, хоч не скоре і важке, на українські лиха лежить у руках самих українців.»
Наукова бібліотека запрошує усіх хто цікавиться та досліджує життєвий та творчий шлях цієї багатогранної постаті, переглянути презентацію «Апостол правди і науки».
Михайло Драгоманов
