14 січня виповнюється 140 р. від дня народження Івана Огієнка, який народився в 1882 р. Він був шостою дитиною. Сім’я жила скрутно, але по-справжньому важко стало тоді, коли внаслідок нещасного випадку загинув батько. Івану на той час виповнилося два роки. Закінчивши в 1896 р. Брусилівську чотирирічку, Огієнко навчається у Київській військово-фельдшерській школі. Тут він познайомився з Ю. Придворовим, у майбутньому — відомим російським поетом Дем’яном Бєдним. За цей час самостійно опановує латину й грецьку. У червні 1900 р. він із відзнакою закінчив фельдшерську школу, почав шестирічну обов’язкову службу в лікарні, у психіатричному відділенні. З часом Іван призвичаївся до роботи у божевільні, але як тільки трапилася нагода, негайно звільнився, він так і не зміг звикнути до нерідких випадків передчасної смерті хворих.
Величезне природне обдарування і різнобічність таланту майбутнього вченого проявилися ще в його молоді роки. Без болісних вагань І. Огієнко у травні 1903 р. успішно склав екстерном іспити на атестат зрілості при Острозькій класичній гімназії на Волині, й одержав право вступу до університету Святого Володимира на медичний факультет. Але 18 річний Огієнко постійно думав про історико-філологічний факультет, студентом якого він стає протягом 1904-1909 рр.
У 1916 р. завдяки старанням Огієнка, відкривають Вище початкове училище в його рідному Брусилові й обирають його почесним куратором.
Початок 1917 р. завершує перший життєвий період.
Становлення І. Огієнка як діяча українського православ’я припадає на початок 20-х р., коли уряд УНР мусив перебратися до польського міста Тарнова, неподалік Кракова. Життя в еміграції було тяжким. Найбільшою заслугою І. Огієнка на церковній царині у 20-30 роках була перекладацька діяльність. У 1942 р. вийшов «Новий Заповіт і Псалтир».
У квітні 1937 р. після смерті дружини, Огієнко вирішує прийняти постриг. Духовне наречення майбутнього митрополита відбулося 9 жовтня 1940 р. Іван Огієнко взяв собі ім’я Іларіон.
У 1951 році був обраний головою української греко-православної церкви в Канаді.
Справою усього свого життя Іларіон вважав канонічний переклад Біблії українською мовою. 12 червня 1962 р. його мрія стала реальністю.
Помер І.Огієнко 29 березня 1972 р.
Усі дев’яносто літ, відведених Богом, Просвітитель присвятив зростанню духовності українського народу, утвердженню національної свідомості, служінню державності й Українській православній церкві.
