Пересопницьке Євангеліє — книга яка об’єднала європейський Ренесанс і староукраїнську мову, новаторське оформлення та новий український устав. Цей рукопис — найдавніший переклад канонічного євангельського тексту книжною українською мовою.
Пересопницьке Євангеліє було написано у 1556 — 1561 роках у монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці Пересопницького монастиря, що на Волині (зараз Рівненська область).
Засновники проекту видання рукопису – відомі волинські меценати: княгиня Анастасія Юріївна Жеславська-Гольшанська та князі Чарторийські.
Традиційно вважається, що над створенням Євангелія працювали архімандрит Пересопницького монастиря Григорій і писар Михайло Васильович, син протопопа Сяноцького. Робота над рукописом була кропіткою. Можна лише уявити, як зранку, помолившись, чернець щодня старанно виписував на розграфлених аркушах пергаменту пізнім уставом (чорним чорнилом і циноброю – червоною фарбою) літеру за літерою.
Невідоме й ім’я художника, який написав чотири мініатюри євангелістів і декорував перші сторінки Євангелія. Рукописна книга декорована заставками, мініатюрами, ініціалами, кінцівками, що виконані талановитими українськими майстрами, які зробили спробу органічно поєднати українське народне мистецтво з притаманною йому природною орнаментикою із основоположними принципами мистецтва італійського Ренесансу. За красою, витонченістю, довершеністю орнаменту письма й багатством оформлення книга не має собі рівних серед українських рукописів.
Книга складається з 482-х пергаментних аркушів. До її тексту увійшли: «Наука читання» з передмовою, чотири Євангелія з покажчиками глав і передмовами, післямова та місяцеслов. Увесь текст книги за зразком західнослов’янських перекладів поділено на глави, що починаються з сумарія (короткого змісту викладу наступної глави), вписаного в рамку.
В історії кожного народу знайдеться небагато книг, які відносяться до особливих, знакових, символічних, які нація вважає своїми реліквіями та священною пам’яткою. Пересопницьке Євангеліє належить саме до таких книг. Саме ця духовна святиня українського народу набула значення політичного символу нації – на Пересопницькому Євангелії під час інавгурації присягають президенти України. Вона є клейнодом нашої державності нарівні з Конституцією, булавою, яка вручається Президентові України.
У 2001 році Інститутом української мови НАН України здійснено перше видання транслітерованого тексту Пересопницького Євангелія з науковою обробкою: впорядкуванням, дослідженнями, словопокажчиками. Таке видання зберігається у фондах нашої книгозбірні. Із більш як 700 сторінок опублікованої книги транслітерований текст займає лише 270 сторінок — решту сторінок присвячено дослідженням книги. У передмові до цього видання редактори заявили, що вони виробили спеціальну систему транслітерування церковнослов’янської кириличної абетки, де використовується сучасна українська кирилична абетка з додаванням літер з церковнослов’янської кириличної абетки.
Пересопницьке Євангеліє задокументувало мову, якою читали проповіді в українських церквах у XVI ст. Це була перша спроба внормувати писемно-літературну мову. Схожі переклади деякі народи ще довго чекали потому.
Пересопницьке Євангеліє (1556-1561) : дослідження, транслітерований текст, словопокажчик / редкол. О.С. Онищенко [та ін.]. — вид. 2-е, доп. — Київ : Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, 2011. — 750 с.
