Вокзали зазвичай називають Воротами міста. Адже перше, що бачать гості, які приїздять у справах чи до знайомих, або з вікна потяга — будівлю вокзалу. Та краса чи оригінальність споруди можуть залишитись у пам’яті надовго. Таким є наш чернігівський вокзал. Його можна сміливо віднести до одного з найкрасивіших та казкових вокзалів України.
Втім, нинішня споруда – вже третій чернігівський вокзал. Перший побудували на лівому березі Десни у п’яти кілометрах від міста. Це була станція «Старий Чернігів». Від неї брала початок вузько колійка Чернігів — станція Крути. Було це у 1899 році. Вокзал був маленький, дерев’яний, існував до 1928 року, поки на західній околиці міста на пустирі не збудували новий вокзал. Він знаходився неподалік від Привокзальної площі. У липні 1941 року його зруйнувала німецька авіація під час повітряних бомбардувань. Після закінчення Другої світової війни будівлю вокзалу довелося відбудовувати заново за проектом архітекторів Г. Гранаткіна і В. Лоскутова. Будівництво було завершено у 1949 р., відкриття у січні 1950 року. На будівництві були задіяні німецькі та угорські військовополонені.
Деякі жителі міста стверджують, що саме німець малював ескізи будівлі чернігівського вокзалу, пояснюючи це тим, що архітектура будівлі нагадує у чомусь німецьку архітектуру XVII — XIX століть. Проте насправді це псевдокласицизм сталінських часів.
Загальна площа вокзальних приміщень майже пів гектара — 470 кв. метрів. Є тут унікальні скульптури, а люстри – ровесниці будівлі. Люстра, яка прикрашає великий зал вокзалу, важить понад 700 кг. У разі необхідності за допомогою спеціальних пристроїв її спускають вниз – щоб очистити від пилу або поміняти лампочки.
У 1999 році станцію реконструювали. Тоді ж вокзал і отримав статус пам’ятки архітектури.
З легендами й без, чернігівський залізничний вокзал є один з найкрасивіших і вартий того, щоб його побачити
