Сергій Іванович Маслов народився 28 листопада 1880 року в м. Ічня на Чернігівщині в купецькій родині. Навчався у Прилуцькій класичній чоловічій гімназії, Київському політехнічному інституті та Київському університеті. Літературознавець, книгознавець і педагог, приват-доцент (з 1914 р.), професор (з 1935 р.) Київського університету, член-кореспондент АН України (з 1939 р.), доктор філологічних наук (з 1943 р.). З травня 1926 року завідувач відділу стародруків Всеукраїнської бібліотеки України (нині Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського НАН України).
Наукова діяльність С.І. Маслова була тісно пов’язана з історією Чернігівщини. Його перший твір «Лірники Полтавської та Чернігівської губерній» (1902) продемонстрував глибокі знання історії та культури рідного краю. У 1904 році частину своїх лексикографічних матеріалів, зібраних на Чернігівщині, дослідник у вигляді 520 карток передав Б.Д. Грінченку, для його роботи над «Словником української мови», який він на той час редагував. Монографія «Кирилл Транквиллион-Ставровецкий и его литературная деятельность» (1904-1907) про відомого чернігівського релігійного та культурно-освітнього діяча.
С.І. Маслов автор численних праць, присвячених давнім слов’янським літературам, рукописній спадщині, історії українського книгодрукування, археографії, палеографії, етнографії, бібліографії. У своїх дослідженнях неодноразово звертався до літературної перлини Київської Русі – «Слова о полку Ігоревім». Йому належить вступна стаття, численні філологічні та бібліографічні коментарі до фототипічного видання 1800р. «Слова».
Один із перших істориків книги, С.І. Маслов від дослідження окремих видань, прагнув до узагальнення, створення цілісного уявлення про українську стародруковану книгу ХVI-XVIII ст., ставши одним із теоретиків, практиків і організаторів роботи зі створення українського бібліографічного репертуару цих книг, основоположником моделі наукового опису стародруків.
