125 р. від дня народження Павла Павловича Плюща (31 грудня 1896 р.) – науковця-мовознавця, педагога, поета, доктора філологічних наук (з 1959), професора кафедри української мови Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (з 1960). Він автор праць з історії мови, синтаксису та пунктуації.
Народився у с. Володькова Дівиця (Чернігівської обл.). Коли йому було три роки, батьки виїхали на заробітки до Кам’янська. Там Павло закінчив двокласну заводську школу.
З 1915 року навчався в Ніжинському нижчому технічному училищі, а потім, у 1918 році – закінчив комерційне училище із срібною медаллю. У 1919-1921 рр. навчався в Ніжинському педагогічному інституті ім. М. Гоголя. Коли Павло навчався на останньому курсі інституту, від сипного тифу померли його батьки і хлопець залишився єдиним годувальником родини. Довелося залишити навчання, забрати менших братів і сестер і повернутися з Кам’янська (нині Дніпродзержинськ) до Володькової Дівиці.
У 1922-1924 рр. був керуючим дитячого будинку, що містився в колишньому палаці княгині Долгорукової. У 1924-1926 роках працював директором Володькодівицької семирічки.
1927 року переїхав до Дніпродзержинська, де вчителював на робітфаці і заочно закінчив факультет української мови і літератури Дніпропетровського інституту соціального виховання в 1931. Навчався в аспірантурі під керівництвом видатного вченого Агатангела Кримського, по закінченні навчання був призначений інспектором–методистом управління вищої освіти Наркомату освіти України, і через деякий час починає викладати історію української мови в КДУ ім. Т.Г. Шевченка.
У 1942–1944 роках — в евакуації (старший викладач і виконувач обов’язків завідувача кафедри української мови Об’єднаного Українського університету у місті Кзил-Орді, Казахстан). З 1944 року продовжував викладацьку і наукову роботу в Київському університеті.
Павло Плющ у своїх роботах досліджує мову Івана Котляревського, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського та багатьох інших українських поетів та письменників.
Надав оригінальне трактування поняття «проста мова» в XVI–XVIII ст. у зв’язку з визначенням «українська літературна мова».
Він – автор десятків праць, серед яких посібники з української мови для вчителів середніх шкіл та інститутів.
У 1971 році вийшла його праця «Історія української літературної мови».
Помер П. П. Плющ 4 березня 1975 року. Похований у м. Києві на Байковому кладовищі.
