Серед чернігівських краєзнавців старого вишколу одне з чільних місць по праву посідає Аркадій Васильович Верзилов (1867–1931) — історик, краєзнавець, етнограф, громадський діяч, член чернігівської «Громади» та «Просвіти».
Він народився в с. Ковчин Куликівського району, закінчив Чернігівську класичну гімназію, історико-філологічний факультет Київського університету святого Володимира. Під керівництвом Володимира Антоновича брав участь в археологічних розкопках у Чернігові. По закінченні університету працював у Київському ЦАДА, за документами якого написав першу наукову працю “Очерки торговли Южной России 1480-1569” (Чернігів, 1898).
У 1893 р. повернувся до Чернігова, і з цього часу розпочалась його діяльність у міському самоврядуванні, був секретарем міської думи, обирався міським головою (1906, 1909, 1913 та 1918). Відтоді, згадував, «…. мене втягло у громадську службу по виборах і в громадську діяльність на ціле життя в Чернігові». На посаді мера Аркадій Васильович активно займався благоустроєм міста: керував розбудовою водогону та лікарні для інфекційних хворих, сприяв організації санітарної служби, розробляв проєкти електрифікації міста, будівництва електростанції, лазні, створення Вільної пожежної команди, сприяв будівництву шкіл, був причетний до підготовки та проведення ХІV Археологічного з’їзду, приуроченого до 1000-річчя першої літописної згадки про Чернігів. До з’їзду було видано книгу «Очерк истории города Чернигова» (1907) з історичним планом міста. Вважалося, що він є колективною працею, але насправді авторство належить А.В. Верзилову. Він прагнув перетворити Чернігів у значний торговельний та промисловий центр.
Свою діяльність у міському самоврядуванні А.В. Верзилов поєднував з педагогічною діяльністю. Так, у 1899–1901 рр. він викладав географію на Чернігівських комерційних курсах, а згодом – історію у Чернігівській торговельній школі.
А.В. Верзилов заприятелював із місцевою інтелігенцією, зокрема Іллею Шрагом, Олександром Тищинським, В.Т. Андрієвським увійшов до заснованої того ж 1893 р. Чернігівської громади. У якості її делегата брав участь у Всеукраїнських з’їздах у Києві, Одесі; як представник чернігівського самоврядування був присутнім на відкритті пам’ятника І. Котляревському у Полтаві.
Серед друзів А.В. Верзилова були Б. Д. Грінченко та М.М. Коцюбинський.
З листопада 1900 став членом Чернігівської губернської ученої архівної комісії, 1902 року працював над програмою збирання археологічних, історичних та етнографічних старожитностей, прочитав на засіданні комісії ряд доповідей з історії Чернігівщини; активно друкувався в місцевій пресі.
1917 р. очолив першу в Чернігові українську гімназію, а 1919 р. викладав історію України слухачам Чернігівського народного університету. У 20-ті роки працював ученим секретарем Чернігівського наукового товариства, в комісіях Всеукраїнської академії наук, зокрема в комісії з укладання біографічного словника українських діячів.
Більшість праць ученого присвячено питанням історії Чернігівщини: «Уніатські архімандрити в Чернігові», «Найдавніший побут Чернігівської околиці», «Наукове життя в Чернігові (в 1914—1924 pp.)». Написав змістовні спогади про В. Антоновича, М. Грушевського, чернігівських краєзнавців, археологів, біографічні нариси про О. І. Лазаревського, Л. Глібова, М. Коцюбинського.
Отже, А.В. Верзилов значною мірою прислужився соціально-економічному розвитку міста, піднесенню життєвого рівня городян і його ім’я вже посіло своє почесне місце в історії Чернігівщини і України кінця ХІХ – початку ХХ ст.